Текст песни С. Жадан - Мій старий
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Мій старий, який помирав, вихаркуючи легені, так і не встиг зрозуміти, що сталось з його країною, що зробили з нею всі ці фінансові генії, котрі торгують тепер у відкриту кожною її частиною. Моя мама, яка розпродала згодом усі його речі, і яка живе громадянським шлюбом з якимось дятлом, ховає від мене всі свої згадки й зітхання старечі, зачиняється на ніч від мене, щоби я не підслухав їх раптом. Він і досі торкає мене своїм кашлем, ніби шипами. Приходить до мене вві сні, дивиться чорним оком. І я знаю, найтяжче, що у нас є – це наша пам’ять. А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком. Він називає мені імена лікарів, які його вбили. Сидить на ліжку напроти й кличе мене до помсти. Каже мені: «Малий, в тебе немає ні злості, ні сили. Ти їм здав свою злість, мов провідникові постіль. В тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни, і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети. Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми. Раз уже все прогнило, спробуй хоча б нормально померти. Скільки можна терпіти їх голоси на сходах, будильники й окуляри, теплі щоденні предмети! Вирви їхні серця, надійно спинивши подих! Спали їх разом у ліжку, ніби старі газети!» І я витягаю бензин і старі корабельні канати, й розводжу в кімнаті вогонь, який усіх нас огорне, і знаю – ніщо не може мати над нами влади, окрім голосу крові, який заповнює горло. Добре, коли тобі сняться підпільники та герої. Погано, коли їх поява на тебе тисне. Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї. Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни. Країна, в якій виживання вважають талантом, де вся твоя біографія – список боргів і трупів, називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом, опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути. Хай тепер прокуратура засипле мене своїм спамом. Хай потопом заллється вулиця кам’яниста. Хай з’являться миротворці й випалять чорним напалмом гарячі електростанції мого невтомного міста. Хай вони тепер спробують усе це без нас поєднати. Хай спробують врахувати небесні сумні коливання. Сонця священний вогонь заливає кімнати. Герої не помирають від стаціонарного лікування. |
|
My old man, who was dying of sputum,
never had time to understand what happened to his country,
what all these financial geniuses did to her,
which are now traded in the open by each of its parts.
My mother, who later sold all his things,
and who lives in a civil marriage with some woodpecker,
hides from me all his memories and sighs of old age,
closes the night away from me so I don't overhear them all of a sudden.
He still touches me with his cough, like thorns.
He comes to me in a dream, looks with a black eye.
And I know the hardest thing we have is our memory.
And the worst thing is that it only gets heavier every year.
He tells me the names of the doctors who killed him.
He sits on the bed opposite and calls me for revenge.
He tells me: “Little one, you have neither anger nor strength.
You gave them your anger like a guide's bed.
You have no heritage, little one, no country,
and all your friends, little one, will burn like comets.
You will wander like gypsies, you will disappear like Karaites.
Once everything is rotten, try to die at least normally.
How much can you tolerate their voices on the stairs,
alarm clocks and glasses, warm daily items!
Tear out their hearts, holding their breath!
They slept together in bed, like old newspapers! ”
And I pull out gas and old ship's ropes,
and I kindle a fire in the room, which overwhelms us all,
and I know - nothing can have power over us,
except for the voice of blood that fills the throat.
It's good when you dream of underground fighters and heroes.
It's bad when their appearance presses on you.
This power strengthens my love for cold steel.
This state deprives me of a sense of homeland.
A country where survival is considered a talent,
where your whole biography is a list of debts and corpses,
now maliciously calls me a murderer and a sham,
interrogates the surviving witnesses, searches for the remains of the poison.
Now let the prosecutor's office shower me with its spam.
Let the flood flood the stony street.
Let the peacekeepers appear and burn with black napalm
hot power plants of my tireless city.
Let them now try to combine all this without us.
Let them try to take into account the sad heavenly oscillations.
The sun's sacred fire floods the rooms.
Heroes do not die from inpatient treatment.
