Текст песни кеб - Осінь
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Девятий місяць як девятий рік ріжу у память Наша любов така румяна я від ней без памяті Мене зове далекий край і я ще точно незнаю Чи розлоучають міста кохаю я без памяті Я знаю відчуваю в снах своїх тебе вже зрання Не вестачає плеча твоїх духів у спальні За цю любов я не писав багато і не каївся Я плакав на твоїх руках і в тиші забувався Тонут на віки у вустах в повіках незабутніх Без тебе в серці люто без тебе вже не бути Нам не забути нашу сутність ми в одному цілому Ділим повітря рівно тонемо у ніжності Не передати це у вірш не вимовити в тиші Я безліч слів твоїх в своєму серці залишу Ти це життя і мій смисл кохання ненавмисне Я окунувся з головою з листям і осипався Любов наче осінь гріє і морозить МОже забити досмерті лишити босим Пяний твоїм волоссям ніжним голосом Не полишай мене самотнього на роздорожжі Блаженна осінь поєднала нас неначе вперше І кожен раз неначе вперше я малюю серцем Списані стержені листів які ніраз не надсилав Приходиш ти до мене в снах чудовим мемуаром Збиває з ніг твоя краса збиті коліна вічно А жовта осінь тішиться з дитячої невмілості Я полюбив тебе як міг із віданною вірністю Квіти не клав тобі до ніг, але кохаю вічно Кохання наче гріх я дорого плачу довірою Боюся втратити її залишити під снігом Зневіреність у світ машин мені не треба інша Не треба мрії більшої залиш осінь навічно Любов наче осінь гріє і морозить МОже забити досмерті лишити босим Пяний твоїм волоссям ніжним голосом Не полишай мене самотнього на роздорожжі Смотрите также:
Все тексты кеб >>> |
|
Девятый месяц как девятый год режу в память
Наша любовь такая румяна я от ней без памяти
Меня зовет далекий край и я еще точно незнаю
Или розлоучають города люблю я без памяти
Я знаю чувствую в снах своих тебя уже с утра
НЕ вестачае плеча твоих духов в спальне
За эту любовь я не писал много и не каився
Я плакал на твоих руках и в тишине забывался
Тонут на века в устах в веках незабываемых
Без тебя в сердце яростно без тебя уже не быть
Нам не забыть нашу сущность мы в одном целом
Делим воздуха ровно тонем в нежности
Не передать это в стихотворение не произнести в тишине
Я множество слов твоих в своем сердце оставлю
Ты это жизнь и мой смысл любви нечаянно
Я окунулся с головой с листьями и осыпался
Любовь как осень греет и морозит
Может забить до смерти оставить босым
Пьяный твоими волосами нежным голосом
Не оставляет меня одинокого на роздорожжу
Блаженная осень соединила нас будто впервые
И каждый раз будто впервые я рисую сердцем
Списаны стержень писем которые ни разу не направлял
Приходишь ты ко мне в снах замечательным мемуаром
Сбивает с ног твоя красота сбитые коленки вечно
А желтая осень радуется детской неумелости
Я полюбил тебя как мог из ведения верностью
Цветы не клал тебе к ногам, но люблю вечно
Любовь как грех я дорого плачу доверием
Боюсь потерять ее оставить под снегом
Зневиренисть в мир машин мне не надо другая
Не надо мечты большей оставь осень навечно
Любовь как осень греет и морозит
Может забить до смерти оставить босым
Пьяный твоими волосами нежным голосом
Не оставляет меня одинокого на роздорожжу
