Текст песни Мертвий півень та Юрій Андрухович - Пастух Пустай
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
ПАСТУХ ПУСТАЙ а за морем першим гамерика з плюшу а за морем другим гамерика з терну щоб не так гостро цілили в душу одягни їй дурня броню панцерну а на дні гамерик золоті схрони а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій реп'яхами латаний пастуший бароне драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій кози повмирали пішли за обрій пусткою пустою віє від стада коби впав із неба діамантик добрий шоб не так люто судила громада бо за морем першим гамерика з меду а за морем другим гамерика з воску виглядаєш із неба бодай комету і болить світло в темницях мозку так йому тісно між отих гамерик бо хоч кам'яний берег але він твій берег і росте з нього мов покруч хвора черешня рана твоя прийдешня луна вчорашня в'язко мені казко гнітко мені квітко мілко мені гілко гірко мені зірко марно мені сарно хлипко мені рибко хрипко мені скрипко сухо мені суко Того чоловіка звали Михайло Пустай (з наголосом на «у», хоч у моєму вірші він з наголосом на «а»). Він був лемко, жив десь у теперішній Східній Словаччині і вважався таким собі сільським недоумком. Нічого кращого і гіднішого за пастухування громада не могла для нього вигадати. Пастуша справа з усіх найпростіша, головне, щоб міг порахувати поголів'я. Ніколи й ні за що ми не дізнались би про існування Пустая, якби видатний етнограф Володимир Гнатюк не записав з його вуст кілька надзвичайно красивих казок. Я відшукав їх у прекрасно виданому томі «Українські народні казки Східної Словаччини». Його у свою чергу я знайшов у бібліотеці наших празьких родичів. Цей казковий том відкривався казкою «Баронський син в Америци», вона багатьма своїми мотивами нагадувала «Подорожі Сіндбада» чи, скажімо, «Одіссею» і в ній було описано повно фантастичних пригод. Це була одна з тих казок, які «сільський недоумок» (а насправді поет і фантазер) Михайло Пустай розповів Гнатюкові. У Гнатюкових примітках можна прочитати і про пізніше нещастя, яке спіткало Пустая: з якоїсь причини в його стаді почали вмирати кози, в усьому звинуватили, звичайно ж, його, тож він змушений був ще й повертати власникам тих кіз борги, а оскільки ніяких грошей ніколи не посідав, то борги повертав роботою. Так він і жив – назовні видавався дурнем і невдахою, а в душі був казкарем і вигадником. Усе написане вище можна враховувати, а можна і цілком ігнорувати, слухаючи пісню «Мертвого півня». Юрій Андрухович |
|
Пастух пустая
а за морем первым Гумрак из плюша
а за морем вторым Гумрак из терна
чтобы не так остро целились в душу
надень ей дурака броню панцерных
а на дне Гумрак золотые закрома
а ты и на рождество ходишь в дырявой куцей
репейниками латаный пастушья барон
драпаешся издавна на столб экзекуций
козы умерли пошли за горизонт
пустотой пустой веет от стада
кабы упал с неба бриллиантиком хороший
чтобы не так яростно судила община
потому что за морем первым Гумрак из меда
а за морем вторым Гумрак из воска
выглядишь с неба хоть комету
и болит свет в темницах мозга
так ему тесно между тех Гумрак
и хотя каменный берег но он твой берег
и растет с него как ублюдок больная черешня
рана твоя грядущая
эхо вчерашняя
вязко мне сказки
гнетка мне цветок
мелко мне Гилко
горько мне зорко
бесполезно мне серн
хлипкие мне рыбка
хрипло мне скрипко
сухо мне сука
Этого человека звали Михаил Пустай (с ударением на «у», хотя в моем стихотворении он с ударением на «а»). Он был лемко, жил где-то в настоящее Восточной Словакии и считался неким сельским придурком. Ничего лучшего и достойнее за пастушества община не могла для него придумать. Пастушья дело из всех самая простая, главное, чтобы мог посчитать поголовья. Никогда и ни за что мы не узнали бы о существовании Пустая, если бы выдающийся этнограф Владимир Гнатюк не записал из уст несколько красивейших сказок. Я нашел их в прекрасно изданном томе «Украинские народные сказки Восточной Словакии». Его в свою очередь я нашел в библиотеке наших пражских родственников. Этот сказочный том открывался сказкой «Баронский сын в Америке», она многими своими мотивами напоминала «Путешествия Синдбада» или, скажем, «Одиссею» и в ней было описано полно фантастических приключений. Это была одна из тех сказок, которые «сельский придурок» (а на самом деле поэт и фантазер) Михаил Пустай рассказал Гнатюк.
В Гнатюкових примечаниях можно прочитать и о позже несчастье, которое постигло Пустая: по какой причине в его стаде начали умирать козы, во всем обвинили, конечно же, его, поэтому он вынужден был еще и возвращать владельцам тех коз долги, а так никаких денег никогда ни занимал, то долги возвращал работой. Так он и жил - наружу выдавался дураком и неудачником, а в душе был сказочником и сочинителем.
Все написанное выше можно учитывать, а можно и полностью игнорировать, слушая песню «Мертвого петуха».
Юрий Андрухович
