Текст песни Паша Галябарда - Відчуття обраних
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Почуття. Відчувати. Це дано не всім. Зараз досить мало людей які знайомі з цими речами. Говорячи це я маю на увазі, не фізичні відчуття а духовні чи навіть швидше моральні. Цьому вмінню багато хто не навчений. Але якщо подумати, то це і вмінням назвати важко. Це швидше дар та талант, ремесло але ніяк не вміння. Помічати негаразди чи радість в душах інших, дивлячись тільки їм у очі та слідкуючи за рухом губ. Частково брати на себе проблеми інших, переживати разом з ними, або навіть більше від них самих. Відчувати частоту серцебиття близьких, не приставляючи вуха до їх грудей. Вдихати одночасно з ними, жити як одне ціле. Бути як один організм не беручи до уваги можливу відстань. Просто жити заради когось та бути потрібними їм, а на самоті, перетворюватися на філософів, поетів чи прозаїків які знаходять сенс у чому завгодно. А знайшовши, розповідати свою банальну та суху мудрість голодним, холодним голим стінам та аркушу паперу. Адже тільки вони можуть гідно оцінити наші роздуми, віддаючи їх нашим вухам та очам. Уява ж перетворюється на так званий інкубатор, в якому наші роздуми зароджуються, ростуть та досягають довершеності. Наш розум в свою чергу стає схожим на механізм по сортуванню думок, відкладаючи ембріони наших майбутніх дій у великі та довгі шухляди нашого мозку. Зараз надто багато людей які на запитання "Як ти?", відповідають коротко "У мене все добре". Але тільки найближчі їм люди можуть розпізнати що це обман, що насправді все не так добре як воно звучить, що насправді у них в голові, в кліматі суму та печалі, вирує тайфун з різного типу питань, негараздів, проблем. І це "стихійне лихо" ніколи не мине, і зруйнує всі мрії, всі сходинки до них, які будувалися на протязі всього життя. Де в ролі цементу були випадки болючі для нашої душі: смерть близьких, чи падіння з творчих або кар'єрних вершин. Це так зване випробовування яке дано кожному. Але в когось воно жорсткіше та важче ніж у декого. І як говорить мудрий вислів "Те що нас не вбиває, робить нас міцнішими". Цей життєвий іспит треба вважати подарунком згори, говорячи собі що саме на нас звернули увагу. І за це ми обов'язково будемо нагороджені. Проте багато з нас, і я також, вважаю це покаранням. Покаранням за наше бездумне життя, якщо його можна так назвати. Хоча тут напевно більше підійде слово "існування". Легковажну поведінку, необгрунтованні думки. Але скільки б раз ми не переконували себе в тому що, надалі все буде добре, це чомусь не так, а тільки на деякий час. © Паша Галябарда Муз.супровід: Chris Daughtry - Traffic Light Смотрите также:
Все тексты Паша Галябарда >>> |
|
Sense. Feel.
This is not given to everyone. Now quite a few people are familiar with these things. When I say this, I do not mean physical feelings but spiritual or even moral ones. Many people are not trained in this skill. But if you think about it, it's hard to call it a skill. It is rather a gift and a talent, a craft but by no means a skill. To notice troubles or joy in the souls of others, looking only into their eyes and watching the movement of the lips. Partially take on the problems of others, experience with them, or even more from themselves. Feel the heartbeat of loved ones without putting their ears to their chests.
Inhale at the same time with them, live as one. Being as one organism without taking into account the possible distance. Just to live for someone and be needed by them, and in solitude, to become philosophers, poets or prose writers who find meaning in anything. And finding, tell your banal and dry wisdom to hungry, cold bare walls and a sheet of paper. After all, only they can appreciate our thoughts, giving them to our ears and eyes. Imagination turns into a so-called incubator, in which our thoughts are born, grow and reach perfection. Our mind, in turn, becomes like a mechanism for sorting thoughts, depositing the embryos of our future actions in large and long drawers of our brain.
Now too many people who answer the question "How are you?", Briefly answer "I'm fine". But only the people closest to them can recognize that this is a deception, that in fact everything is not as good as it sounds, that in fact in their heads, in the climate of sadness and grief, a typhoon is raging on various types of issues, troubles, problems. And this "natural disaster" will never pass, and will destroy all dreams, all the steps to them, which were built throughout life. Where in the role of cement there were cases painful for our soul: the death of loved ones, or falling from creative or career heights. This is the so-called test that is given to everyone. But for some it is harder and heavier than for others. And as the wise saying goes, "What doesn't kill us makes us stronger."
This life exam should be considered a gift from above, telling yourself that we were the ones who paid attention. And for this we will definitely be rewarded. However, many of us, and I too, consider it a punishment. Punishment for our thoughtless life, if you can call it that. Although the word "existence" is probably more appropriate here. Reckless behavior, unfounded thoughts. But no matter how many times we convince ourselves that everything will be fine in the future, for some reason this is not the case, but only for a while.
© Pasha Halyabarda
Musical accompaniment: Chris Daughtry - Traffic Light
