Текст песни Роман Веретільник - Спогади
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
СПОГАДИ Сьогодні так самотньо у мене на душі І я полинув тихо у ті щасливі дні, Коли кохались ми, щасливими були, Коли побачив вперше тебе серед весни. Тебе я обнімав і ніжно цілував, Я пестив твоє тіло, до себе пригортав. Блиск нашого кохання і твоїх очей, Крик нашого бажання, господство тих ночей. І ось уже півроку, як були ми вдвох, Коли спливала осінь, зробив я перший крок. Сказав: «Ось цю обручку візьми і одягни», Засяяла ти вся, та спогади, ці спогади. Приспів: Спогади сплітаються колючими шипами, Ранами вкриваються, горять в душі вогнями. Обпікають серце, додаючи жорсткого болю, Ні! Уже ніколи не буду я з тобою! Сьогодні так самотньо у мене у кімнаті, Сьогодні рівно рік, як тебе нема. Була у мене ти, була лишень одна ти, А за вікном знову виблискує весна. Тоді сказала: «Добре, буду я твоєю» І я відкрив вино, яке давно беріг, Настав період щастя з рідною душею, Життя з тобою у раю і неземних утіх. Та ось прийшов той квітень і дощ, як із відра, Взяла ти в мене квіти, сказала: «Я сама». Сказала ти мені, сідаючи в авто, А потім все було, немов би у кіно. Страшенна катастрофа, ти на моїх руках І скам’янілий погляд застив в твоїх очах. Мені прошепотіла: «Я тебе люблю, Та Богові, напевно, свою душу віддаю». Хотілося померти мені тоді, та ні, Я й зараз залишаюся вірним лиш тобі. І пам’ять я про тебе буду берегти, Вони зі мною поруч, ці кляті спогади. Смотрите также:
Все тексты Роман Веретільник >>> |
|
ВОСПОМИНАНИЯ
Сегодня так одиноко у меня на душе
И я полетел тихо в те счастливые дни,
Когда любили мы, счастливыми были,
Когда увидел впервые тебя среди весны.
Тебе обнимал и нежно целовал,
Я ласкал твое тело к себе прижимал.
Блеск нашей любви и твоих глаз,
Крик нашего желания, господство тех ночей.
И вот уже полгода, как были мы вдвоем,
Когда всплывала осень, сделал я первый шаг.
Сказал: «Вот это кольцо возьми и надень»,
Засияла ты вся, и воспоминания эти воспоминания.
припев:
Воспоминания сплетаются колючими шипами,
Ранами покрываются, горят в душе огнями.
Обжигают сердце, добавляя жесткого боли,
Нет! Уже никогда не буду я с тобой!
Сегодня так одиноко у меня в комнате,
Сегодня ровно год, как тебя нет.
Была у меня ты была только одна ты,
А за окном снова сверкает весна.
Тогда сказала: «Хорошо, буду я твоей»
И я открыл вино, которое давно берег,
Наступил период счастья с родной душой,
Жизнь с тобой в раю и неземных утех.
Но вот пришел тот апрель и дождь, как из ведра,
Взяла ты у меня цветы, сказала: «Я сама».
Сказала ты мне, садясь в авто,
А потом все было, как бы в кино.
Страшная катастрофа, ты на моих руках
И окаменевший взгляд застыл в твоих глазах.
Мне прошептала: «Я тебя люблю,
И Богу, наверное, свою душу отдаю ».
Хотелось умереть мне тогда, и нет,
Я и сейчас остаюсь верным лишь тебе.
И память о тебе буду беречь,
Они со мной рядом, эти проклятые воспоминания.
