• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі

    Просмотров: 38
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі, а также перевод песни и видео или клип.
    ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

    (Містерія)

    Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ.
    Псалом 43, ст. 14 и 15,

    ТРИ ДУШІ

    Як сніг, три пташечки летіли
    Через Суботове і сіли
    На похиленному хресті
    На старій церкві. «Бог простить:
    Ми тепер душі, а не люди,
    А відціля видніше буде,
    Як той розкопуватимуть льох.
    Коли б вже швидче розкопали,
    Тойді б у Рай нас повпускали,
    Бо так сказав Петрові Бог:
    „Тойді у Рай їх повпускаєш,
    Як все москаль позабирає,
    Як розкопа великий льох“».

    І
    Як була я людиною,
    То Прісею звалась;
    Я отутечки родилась,
    Тут і виростала,
    Отут, було, на цвинтарі
    Я з дітьми гуляю
    І з Юрусем-гетьманенком
    У піжмурки граєм.
    А гетьманша, було, вийде
    Та й кликне в будинок,
    Онде клуня. А там мені
    І фіг і родзинок —
    Всього мені понадає
    І на руках носить...
    А з гетьманом як приїдуть
    Із Чигрина гості,
    То це й шлють, було, за мною.
    Одягнуть, обують,
    І гетьман бере на руки,
    Носить і цілує.
    Отак-то я в Суботові
    Росла, виростала!
    Як квіточка; і всі мене
    Любили й вітали.
    І нікому я нічого,
    Ніже злого слова,
    Не сказала. Уродлива
    Та ще й чорноброва.
    Всі на мене залицялись
    І сватати стали,
    А у мене, як на теє,
    Й рушники вже ткались.
    От-от була б подавала,
    Та лихо зостріло!
    Вранці-рано, в Пилипівку,
    Якраз у неділю,
    Побігла я за водою...
    Вже й криниця тая
    Замуліла і висохла!
    А я все літаю!..
    Дивлюсь — гетьман з старшиною.
    Я води набрала
    Та вповні шлях і перейшла;
    А того й не знала,
    Що він їхав в Переяслов
    Москві присягати!..
    І вже ледви я, наледви
    Донесла до хати
    Оту воду... Чом я з нею
    Відер не побила!
    Батька, матір, себе, брата,
    Собак отруїла
    Тію клятою водою!
    От за що караюсь,
    От за що мене, сестрички,
    І в Рай не пускають.

    II
    А мене, мої сестрички,
    За те не впустили,
    Що цареві московському
    Коня напоїла
    В Батурині, як він їхав
    В Москву із Полтави.
    Я була ще недолітком,
    Як Батурин славний
    Москва вночі запалила,
    Чечеля убила,
    І малого, і старого
    В Сейму потопила.
    Я меж трупами валялась
    У самих палатах
    Мазепиних... Коло мене
    І сестра, і мати
    Зарізані, обнявшися,
    Зо мною лежали;
    І насилу-то, насилу
    Мене одірвали
    Од матері неживої.
    Що вже я просила
    Московського копитана,
    Щоб і мене вбили.
    Ні, не вбили, а пустили
    Москалям на грище!
    Насилу я сховалася
    На тім пожарищі.
    Одна тілько й осталася
    В Батурині хата!
    І в тій хаті поставили
    Царя ночувати,
    Як вертавсь із-під Полтави.
    А я йшла з водою
    До хатини... а він мені
    Махає рукою.
    Каже коня напоїти,
    А я й напоїла!
    Я не знала, що я тяжко,
    Тяжко согрішила!
    Ледве я дійшла до хати,
    На порозі впала.
    А назавтра, як цар вийшов,
    Мене поховали
    Та бабуся, що осталась
    На тій пожарині,
    Та ще й мене привітала
    В безверхій хатині.
    А назавтра й вона вмерла
    Й зотліла у хаті,
    Бо нікому в Батурині
    Було поховати.
    Уже й хату розкидали
    І сволок з словами
    На угілля попалили!..
    А я над ярами
    І степами козацькими
    І досі літаю!
    І за що мене карають,
    Я й сама не знаю!
    Мабуть, за те, що всякому
    Служила, годила...
    Що цареві московському
    Коня напоїла!..

    III

    А я в Каневі родилась.
    Ще й не говорила,
    Мене мати ще сповиту
    На руках носила,
    Як їхала Катерина
    В Канів по Дніпрові.
    А ми з матір’ю сиділи
    На горі в діброві.
    Я плакала; я не знаю,
    Чи їсти хотілось,
    Чи, може, що в маленької
    На той час боліло.
    Мене мати забавляла,
    На Дніпр поглядала;
    І галеру золотую
    Мені показала,
    Мов будинок. А в галері
    Князі, і всі сили,
    Воєводи... і меж ними
    Цариця сиділа.
    Я глянула, усміхнулась...
    Та й духу не стало!
    Й мати вмерла, в одній ямі
    Обох поховали!
    От за що, мої

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    THE GREAT LEAF

    (Mystery)

    You put the essay on us [indignation] sosЂdomú ours, the teasing and scolding of being around us. You put the essay on the parable in the tongue, the shaking of the head in the people.
    Psalm 43, Art. 14 and 15,

    THREE SOULS

    Like snow, three little birds were flying
    Through Saturday and sat down
    On a sloping cross
    On the old church. "God forgive:
    We are now souls, not people,
    And the sight will be more visible,
    How he will dig a cellar.
    If you were to dig faster,
    Then they would let us into Paradise,
    For God thus said to Peter,
    "Then you let them into Paradise,
    As the Muscovite picks up,
    How to dig a big cellar "".

    AND
    As a person,
    Then the name was called Prasei;
    I was born here,
    She grew up here,
    Here it was, at the cemetery
    I walk with my children
    And with Yurus-hetmanenko
    We play in the twilight.
    And the hetman, it was, will turn out
    And he clicks into the house,
    There's a club. And there I am
    And figs and raisins -
    It gives me everything
    And on his hands he wears ...
    And with the hetman how they will come
    Chigrin's guests,
    That's the helmet, it was, for me.
    Dress, shoes,
    And the hetman takes his hands,
    Wears and kisses.
    That's why I'm in Subotov
    Growing up, growing up!
    Like a flower; and all of me
    Loved and welcomed.
    And nothing to anyone,
    Below is an evil word,
    She didn't say. Ugly
    Yes, and black-eyed.
    They all cared for me
    And the weddings began,
    And I, as for you,
    And towels were already woven.
    Here it would be served,
    But the evil is ripe!
    In the morning, early in Pylypivka,
    Just on Sunday,
    I ran for the water ...
    Already a well
    It's muddy and it's dried up!
    And I fly everything! ..
    I see - the hetman with the elder.
    I got the water
    But the path was full and crossed;
    And she didn't know
    That he went to Pereyaslav
    Moscow to swear! ..
    And already I am a lady, to the left
    She brought it to the house
    This water ... Why am I with her
    No bucket hit!
    Father, mother, myself, brother,
    The dogs are poisoned
    That damn water!
    That's what I'm being punished for,
    That's what my sisters,
    And they are not allowed into Paradise.

    II
    And me, my sisters,
    For that they have not missed,
    That the king of Moscow
    The horse watered
    In Baturin, as he rode
    To Moscow from Poltava.
    I was still a disadvantage,
    As Baturin is glorious
    Moscow was lit at night,
    The bee killed,
    Both small and old
    I was sunk in the Diet.
    I was lying between the corpses
    In the wards themselves
    Mazepin ... I'm around
    Both sister and mother
    Sliced, embracing,
    They were with me;
    And hard, hard
    I was torn away
    One mother inanimate.
    What I already asked
    The Moscow captain,
    To kill me too.
    No, not killed, but released
    Muscovite on the attic!
    Hardly I hid
    At that fire.
    Only one remained
    In Baturin's house!
    And in that house set
    King for the night,
    As he returned from Poltava.
    And I went with the water
    To the hut ... and he to me
    Waving his hand.
    Says the horse to drink,
    And I drank it!
    I didn't know I was hard
    I have sinned badly!
    I barely got to the house,
    It fell on the threshold.
    And the day after the king came out,
    I was buried
    The grandmother who remained
    In that fire,
    Yes, I was also greeted
    In an endless hut.
    And tomorrow she died
    And she got tired in the house,
    Because no one in Baturin
    It was buried.
    Already the house was scattered
    And a bastard with words
    Coals burned! ..
    And I'm over the ravines
    And the Cossack steppes
    And I'm still flying!
    And for what they punish me,
    I don't know myself!
    Probably for everyone's sake
    Served, years ...
    That the king of Moscow
    The horse watered! ..

    III

    And I was born in Kanev.
    I never told her
    My mother is still swaddled
    In her arms she wore
    As Catherine went
    In Kaniv on the Dnieper.
    And my mother and I were sitting
    On the mountain in the oak.
    I cried; I do not know,
    Did you want to eat,
    Or maybe that is small
    At that time it hurt.
    My mother entertained me,
    She looked at the Dnieper;
    And the galley is golden
    She showed me
    Like a house. And in the gallery
    Princes, and all the forces,
    Voivode ... and between them
    The queen was sitting.
    I looked, smiled ...
    And the spirit is gone!
    And my mother died, in one pit
    Both buried!
    That's it, mine

    Опрос: Верный ли текст песни?
    Да Нет