Текст песни Хвилини Тисячі Мільйонів - Метаморфоза
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Закриті очі, інеєм окуті, скляні та непрозорі. Не відчувають болю, не бачать промінь, що на них упав. Тихенько, лагідно лоскочить! І сяє так, немов стокрилий птах, В якого пір’я – це окреме сонце, В якого погляд – це безмежна даль, безмежна… Він особисто тим, чим володіє Зніме заковані у льод, Пригріє і оживить уста, І подарує погляд той, у даль… «Прийміть же очі ту прозорість, Прийміть же очі біль, яку, Даровану, ніхто не забере тому, що Неможливо вбити вічність!» Поки що холод сковує уста, Поки що сонце не проснулось… І доки скуті інеєм зіниці сна, Поки що не розбуджені вони, та годі. Все живе тоді лише, Коли, загинувши, окликне І знову оживе, щоб вмерти. Смотрите также:
Все тексты Хвилини Тисячі Мільйонів >>> |
|
Closed eyes, hoarfrost, glassy and opaque.
They do not feel pain, do not see the beam that has fallen on them.
Quietly, gently tickle!
And it shines like a wading bird,
In which feathers is a separate sun,
In what way is it an endless distance, endless…
He is personally what he owns
Remove the ice-bound,
It will warm and invigorate the mouth,
And he will give a glimpse of that, in the distance…
"Take your eyes with that transparency,
Take the eyes in pain, which,
Granted, no one will take away because
It is impossible to kill eternity! ”
While the cold is holding his mouth,
The sun has not woken yet…
And while the hoarfrost is covered with frostbite,
They are not yet awakened, and yet.
Everything then lives only,
When he perishes, he exclaims
And again it will come to life to die.
