Текст песни Валентин Філонік - Жертвам Голодомору
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Am G На цвинтарі забутому сільському F E Похилені від старості хрести... Am G Тут почесті не віддають військові F E І мало хто приходить вже сюди... A7 Dm Десь тут лежать батьки моєї мами, G C E7 Її маленький братик поруч спить.. Am G А скільки їх, від голоду померлих, Dm E7 Am По всій країні в могилках лежить... Приспів: F G C Am Коли вони вмирали, їм дзвони не дзвонили, F G Am Були уже спаплюжені церкви.. F G C Am Лише земля стогнала, коли дітей ховали F G Am E7 І зорі тут вмивалися слізьми! Холодний і голодний тридцять третій Пройшов над Україною мов смерч... За більшовицьких тих страшних совєтів Розмахувала тут косою смерть. Вмирали люди з голоду, а десь зерно гноїли, Вказівки із Кремля такі були: Чим менше українців залишаться живими, Тим ліпше буде з них мотузки вить. Приспів. Коли з трибун я слухаю промови, Як хороше було в союзі жить, Про те, що не потрібно нам української мови, За всіх, за нас, душа моя болить. Ні, їм не повернути часів отих проклятих, Я вірю, над країною ше сонечко зійде... І заживемо всі ми привільно і багато, І Україна моя розцвіте! Приспів. |
|
Am G
На кладбище забытом сельском
F E
Покосившиеся от старости кресты ...
Am G
Здесь почести не отдают военные
F E
И мало кто приходит уже сюда ...
A7 Dm
Где-то здесь лежат родители моей мамы,
G C E7
Ее маленький братик рядом спит ..
Am G
А сколько их, от голода умерших,
Dm E7 Am
По всей стране в могилах лежит ...
припев:
F G C Am
Когда они умирали, им колокола не звонили,
F G Am
Были уже осквернены церкви ..
F G C Am
Только земля стонала, когда детей хоронили
F G Am E7
И зори здесь умывались слезами!
Холодный и голодный тридцать третий
Прошел над Украиной как смерч ...
По большевистских тех страшных советов
Размахивала здесь косой смерть.
Умирали люди от голода, а где зерно гноили,
Указания из Кремля такие были:
Чем меньше украинском останутся живыми,
Тем лучше будет из них веревки вить.
Припев.
Когда с трибун я слушаю речи,
Как хорошо было в союзе жить,
О том, что не нужно нам украинского языка,
Всех, нас, душа моя болит.
Нет, им не вернуть времен тех проклятых,
Я верю, над страной е солнышко взойдет ...
И заживем все мы вольготно и много,
И Украина моя расцветет!
Припев.
