Текст песни Друге Життя - Моя історія
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
«Моя історія» Я вже звик повертатись додому і нічого не чути, Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий. Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу, Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків! Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга, Що завжди допоможе вірну стежку знайти, В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти Залишивши позаду страждання, образи, нещастя, Все спочатку, все знову для себе я розпочну, І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту, З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту А я на речі дорослі дивлюся очима дитини Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх, Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих! Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте! Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою Але знаю, що сила бажання завжди посприяє Оживити, омріяну серцем, думку мою! Данило Толочка, 2014 рік Смотрите также:
Все тексты Друге Життя >>> |
|
«Моя история»
Я уже привык возвращаться домой и ничего не слышно,
Я уже привык чувствовать в груди камень легкий, включенном Pink Floyd, забываю о бедах и муки, но вместе с тем забываю и кто я такой.
Я брожу в собственных желаниях о судьбе счастливую,
Я считаю нужным съедать себя каждый день за то, что не могу найти свою любимую и милую Мое сердце словно для Амура красная мишень
Я открыт для всего мира, как книга большая, где находятся несколько затертые жизни страницы
Некоторые видят в ней просто предложения, некоторые лишь буквы
И лишь некоторые умеет читать. Читать ее между строк!
Кто-то видит в лице моей товарища, друга,
Всегда поможет верную тропу найти,
У меня также есть родные и друзья, что укажут дорогу, но хочется, чтобы по дороге со мной шла ты
Оставив позади страдания, обиды, несчастья,
Все сначала, все снова для себя я начну,
И надежды никогда не потеряю, что однажды встречу ту,
С кем никогда в жизни не вспомню я об одиночестве
А я на вещи взрослые смотрю глазами ребенка
Я смотрю сквозь стекло цветное очков своих,
Так меня кто-то не хочет воспринимать серьезно, но и некоторые считают своим. Твоему среди чужих!
Я как дерево в поле, стою и борюсь против ветра, Ветра боли, страдания, хотят сломать меня Ветви гнутся к земле и немного осыпались листья
И лишь где-то в глубине у меня цветок надежды цветет!
Я не знаю, есть ли в этом смысл, что себя я корю, Отпустить не могу на волю проблему свою
Но знаю, что сила желания всегда поспособствует
Оживить, желанную сердцем, мысль мою
Даниил Толочко, 2014
