Текст песни Іван Байдак - Жінка безсоння твого
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Жінка безсоння сусідніх стін Двері відчиняє тихо й повільно, курить майже непомітно, проціджує повз сито спогади, не цілує в губи, не питає дозволу, створює безлад книгами навколо, мов міцні кордони. Вірить в забобони і не любить сонячного світла, відчай викидає назовні і швидко засинає, давно плює на заборони, не терпить холоду і ніколи не молиться Богу. Її розмови завжди обірвані, її чоловіки не знають сорому, їхні приходи сповнені голоду, їхні ніжності рідко бувають доречні, ти нишком слухаєш їх розмови, сприймаєш її стогони як внутрішні кровотечі, а вона не любить їх, до речі, давно не шукає підтекстів, живе поміж критичних станів, вони інколи зализують минулі рани, вона розписує хною їхні історії, а вранці закриває штори. Ти прислухаєшся до її тихих кроків, спільно переживаєш хронічні депресії, давно знаєш усі її проблеми, фобії, манії, причини нервових зривів і буденних стресів. Ти давно порахував родимки її тіла, ти б давно викинув виписане болем ліжко, вилікував її хвороби, видалив старі знайомства, виконав всі забаганки і не видав жодного секрету. Ти б запросто прогнав її втому… ти б залюбки вгамував її біль, але двері тихо закриваються, і повільно в кімнаті зникає тінь, де жінка безсоння твого задихається відчаєм в закутку сусідніх стін… Смотрите также:
Все тексты Іван Байдак >>> |
|
Женщина бессонница соседних стен
Двери открывает тихо и медленно,
курит почти незаметно, процеживают мимо сито воспоминания,
НЕ целует в губы, не спрашивает разрешения,
создает беспорядок книгами вокруг,
как крепкие границы.
Верит в суеверия и не любит солнечного света,
отчаяние выбрасывает наружу и быстро засыпает,
давно плюет на запреты, не терпит холода и никогда не молится Богу.
Ее разговоры всегда оборванные, ее мужчины не знают стыда,
их приходы полны голода, их нежности редко бывают уместны,
ты тихо слушаешь их разговоры, воспринимаешь ее стоны как внутренние кровотечения,
а она не любит их, кстати,
давно не ищет подтекстов, живет между критических состояний,
они иногда зализывают прошлые раны,
она расписывает хной их истории,
а утром закрывает шторы.
Ты прислушиваешься к ее тихих шагов,
совместно переживаешь хронические депрессии,
давно знаешь все ее проблемы, фобии, мании, причины нервных срывов и будничных стрессов.
Ты давно посчитал родинки ее тела,
ты бы давно выбросил выписано болью кровать,
вылечил ее болезни, удалил старые знакомства,
выполнил все прихоти и не выдал ни одного секрета.
Ты бы запросто прогнал ее усталость ... ты бы охотно успокоил ее боль, но дверь тихо закрываются,
и медленно в комнате исчезает тень,
где женщина бессонница твоего задыхается
отчаянием в углу соседних стен ...
