Текст песни Елена Семенец - Час
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Розвіяні ілюзії останні, Закінчились історії вокзальні. Так непомітно промайнула ніч. Усі мої вірші – це лист до тебе. Я кликала в своє ліричне небо. Холодний ранок з кавою віч-на-віч. Вже не у неба на долоні. Та тримають спогади в полоні. І немає більше спільних нас. Та не лікує час. Зробити крок не думати, що далі, Благала я та спроби всі невдалі. І звучать так сумно мої клавіші. Мене торкнувся поглядом востаннє. Зірвалось з вуст закохане прощання Й навіки оселилося в моїй душі. Вже не у неба на долоні. Та тримають спогади в полоні. І немає більше спільних нас. Та не лікує час. Минають дні, неначе міражі. Ми стали одне одному чужі. Чому ще й досі я до тебе лину. Душа не підкорилась часу плину. Вже не у неба на долоні. Та тримають спогади в полоні. І немає більше спільних нас. Та не лікує час. |
|
Развеяны иллюзии последние,
Закончились истории вокзальные.
Так незаметно промелькнула ночь.
Все мои стихи - это письмо к тебе.
Я звала в свое лирическое небо.
Холодное утро с кофе лицом к лицу.
Уже не в небо на ладони.
И держат воспоминания в плену.
И нет больше общих нас.
И не лечит время.
Сделать шаг не думать, что дальше,
Умоляла я и попытки все неудачные.
И звучат так грустно мои клавиши.
Меня коснулся взглядом раз.
Сорвалось с уст влюбленное прощание
И навеки поселилось в моей душе.
Уже не в небо на ладони.
И держат воспоминания в плену.
И нет больше общих нас.
И не лечит время.
Проходят дни, словно миражи.
Мы стали друг другу чужие.
Почему до сих пор я к тебе лечу.
Душа не покорилась времени течения.
Уже не в небо на ладони.
И держат воспоминания в плену.
И нет больше общих нас.
И не лечит время.
