Текст песни ЗНО - Шевченко ТарасДо Основ'яненка
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: «Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?» Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: «Де наші панують? Де панують, бенкетують? Де ви забарились? Вернітеся! дивітеся — Жита похилились, Де паслися ваші коні, Де тирса шуміла, Де кров ляха, татарина Морем червоніла — Вернітеся!» — «Не вернуться! Заграло, сказало Синє море.— Не вернуться, Навіки пропали!» Правда, море, правда, синє! Такая їх доля: Не вернуться сподівані, Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани! Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче; Тяжко-важко сиротині, А ніхто не бачить... Тілько ворог, щ.о сміється... Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине,— Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю. А до того — Московщина, Кругом чужі люде. «Не потурай»,— може, скажеш, Та що з того буде? Насміються на псалом той, Що виллю сльозами; Насміються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами! Поборовся б і я, може, Якби малось сили; Заспівав би,— був голосок, Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блуджу в снігах та сам собі: «Ой не шуми, луже!» Не втну більше. А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло — Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь світ почули, Що діялось в Україні, За що погибала, За що слава козацькая На всім світі стала! Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море грає, Як дівчина під вербою Гриця заспіває. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю, В чужій домовині. ........... Літературний рід: лірика. Жанр: послання. Вид лірики: громадянська. Провідні мотиви: захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу. .................. Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю. Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців. Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу. Жанр: вірш-послання, громадянська лірика. Віршований розмір: ямб. Смотрите также:
Все тексты ЗНО >>> |
|
Бьют пороги; месяц сходит,
Как и первое сходил ...
Нету Сечи, пропал и тот,
Кто всем верховодил!
Нету Сечи; камыши
В Днепра спрашивают:
«Где то наши дети делись,
Где они гуляют? »
Чайка скулит летая,
Как за детьми плачет;
Солнце греет, ветер веет
В степи казачьи.
На том степи везде могилы
Стоят и скучают;
Спрашивают в буйного:
«Где наши царят?
Где господствуют, пируют?
Где вы замешкались?
Вернитеся! дивитеся -
Ржи склонились,
Где паслись ваши лошади,
Где опилки шумела,
Где кровь ляха, татарина
Морем краснела -
Вернитеся » - «Не вернуться!
Заиграло, сказал
Синее море.- Не вернутся,
Навеки пропали »
Правда, море, правда, синее!
Такая их судьба:
Не вернутся ожидаемые,
Не вернется воля,
Не вернутся запорожцы,
Не восстанут гетманы,
Не покроют Украины
Красные скины!
Ободранная, сиротой
Над Днепром плачет;
Тяжело сироты,
А никто не видит ...
Только враг, щ.о смеется ...
Смейся, февраль враг!
И не очень, потому что все гибнет, -
Слава не ляжет;
Не ляжет, а расскажет,
Что происходило в мире,
Кто прав, чья обида
И чьи мы дети.
Наша дума, наша песня
Не умрет, не погибнет ...
Вот где, люди, наша слава,
Слава Украине!
Без золота, без камня,
Без хитрой языка,
А громкая и правдивая,
Как господа слово.
Так, отец атаман?
Правду пою?
Эх, если б то! .. Да что и говорить?
Поумнее нет.
А до того - Московия,
Кругом чужие люди.
«Не потакай», - может, скажешь,
И что из этого получится?
Посмеются на псалом тот,
Изолью слезами;
Посмеются ... Тяжело, отец,
Жить с врагами
Поборолся бы и я, может,
Если бы имелось силы;
Спел бы, - был голос,
И ссуды съели.
Так-то беда тяжелое,
Отец ты мой, друг!
Блужу в снегах и сам себе:
«Ой не шуми, луже»
НЕ пойму больше. А ты, отец,
Как сам здоровья знаешь
Тебя люди уважают,
Добрый голос должен;
Пой же им, голубчик,
О Сечи, о могилах,
Когда которую насыпали,
Кого положили.
О старину, о том чудо,
Что было, прошло -
Выкинь, отец, чтобы нехотя
На весь мир услышали,
Что происходило в Украине,
За что погибали,
За что слава казацкая
На свете стала!
Выкинь, отец, орле сизый!
Пусть я заплачу,
Пусть свою Украины
Я еще раз увижу,
Пусть еще раз послушаю,
Как то море играет,
Как девушка под ивой
Григория запоет.
Пусть еще раз улыбнется
Сердце на чужбине,
Пока ляжет в чужую землю,
В чужой могиле.
...........
Литературный род: лирика.
Жанр: послание.
Вид лирики: гражданская.
Ведущие мотивы: захват героическим прошлым Украины; роль уроков истории для решения проблем современности; вера в бессмертие родного народа.
..................
Тема: воспроизведение воспоминаний поэта о стародавнюю Украины, запорожское казачество, былую славу родного края.
Идея: высказывания просьба к Основьяненко изображать в своих произведениях прошлое Родины, Запорожскую Сечь, что имело большое значение для пробуждения национального сознания украинского.
Основная мысль Т. Шевченко стремится вызвать интерес земляков к героическому прошлому родного края, убедить их, что Украина вновь может стать самостоятельным государством, ее история не закончилась, она продолжится в будущем по справедливого общественного строя.
Жанр: стихотворение-послание, гражданская лирика.
Стихотворный размер: ямб.
