Вічним сном засинають Герої,
Не розбудить їх більше ніхто,
Спочивають укриті травою,
І одягнені в чорне пальто.
Я дивлюся на них й розумію,
Що колись візьмуть душу й мою.
І не хочу я іншої долі ,
Як віддати життя у бою!
Героїчно під кулями гинуть ,
І у теплому ліжку не сплять,
Вони завжди на страх наплювавши ,
Будуть мужньо за нас воювать.
Вічна слава полеглим Героям!
Заслужили ви місце в раю,
Ви ішли рідний дім захищати,
Свою землю, і свою сім’ю.
Десь у мами заплакані очі ,
Бо почула, що сина нема,
Буде снитись він їй щоночі,
І казати: «Ти не сама!
Буду завжди, мамо ,з тобою ,
Лиш не видно мене тепер,
Мене тут всі кличуть Героєм ,
Бо за речі святі я помер.
Тут немає ні зрад, ні злості,
Набагато тут краще життя,
Під землею лиш тіло й кості,
А на небі твоє дитя».
Герої для нас не вмирають,
А відходять у інші світи,
Вони нас із вами хотіли ,
Ціною життя вберегти.
Вони ,що могли- зробили,
Тепер настав наш час,
Щоб їх смерті не були марні,
І прийшов уже мир до нас!
|
|
