Текст песни Аверсэв - Тры парсючкі
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Жылі-былі на свеце тры парсючкі, тры браты. Звалі іх Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф. Усё лета яны куляліся з боку на бок і грэліся на сонейку. Тым часам настала восень. – Я зусім змёрз ноччу. Давайце пабудуем хату і будзем у ёй зімаваць, – сказаў Наф-Наф братам. – Паспеем яшчэ! Да зімы далёка, – адказалі яны. Але з кожным днём рабілася ўсё халадней. І гультаяватыя браты ўзяліся за працу. Ніф-Ніф змайстраваў сабе хату з саломы, а Нуф-Нуф – з галля. – Хадзем да Наф-Нафа, паглядзім, якую ён пабудаваў сабе хату! – сказаў Нуф-Нуф. А Наф-Наф нацягаў камення, намясіў гліны і паціху будаваў сабе дом, у якім можна было схавацца ад ветру, дажджу і марозу. Ён паставіў у доме дубовыя дзверы, каб Воўк з суседняга лесу не мог да яго ўлезці. – Што ты будуеш? – здзівіліся Ніф-Ніф і Нуф-Нуф. – Што гэта, хата ці крэпасць? – А парсючкова хата і павінна быць крэпасцю! – спакойна адказаў Наф-Наф і заспяваў песеньку: – Люты звер мне больш не ў страх, Бо мяне бароніць дах! – Гэта пра якога ты звера? – спытаўся Нуф-Нуф. – Пра Ваўка! – адказаў Наф-Наф. – Няма тут ніякіх ваўкоў! – рохкнуў Нуф-Нуф. І браты пайшлі гуляць у лес. Яны так крычалі і смяяліся, што разбудзілі Ваўка, які спаў пад сасной. – Што за шум? – буркнуў Воўк і паскакаў туды, адкуль ляцела рохканне. – Ну якія тут могуць быць ваўкі! – сказаў у гэты час Ніф-Ніф, які ваўкоў бачыў толькі на малюнках. І раптам парсючкі ўбачылі Ваўка! У яго быў такі страшны выгляд, што іх хвосцікі задрыжалі. Калі Воўк клацнуў зубамі, парсючкі раптам схамянуліся і кінуліся ўцякаць. Яны беглі кожны да сваёй хаткі так, што толькі пяткі блішчалі. Ніф-Ніф першы дабег да свайго саламянага будана і ледзьве паспеў зачыніць дзверы. А за дзвярыма чулася дыханне страшнага звера. – Адчыняй дзверы! – прарычаў Воўк. – Не, – прапішчаў Ніф-Ніф, – не адчыню. Тады Воўк падзьмуў, і хатка разляцелася. Але Ніф-Ніф усё ж выкруціўся і пабег. Праз хвіліну ён быў ля дзвярэй Нуф-Нуфа. Ледзьве яны паспелі зачыніцца, як пачулі: – Цяпер я з’ем вас абодвух! Але Воўк стаміўся і вырашыў схітрыць. – Я перадумаў! – сказаў ён. – Я пайду дамоў! На самай справе Воўк і не думаў сыходзіць. Ён проста адышоў убок. Калі парсючкі супакоіліся, Воўк накінуў авечую шкуру і пастукаўся ў хатку. – Хто там? – спыталі парсючкі. – Гэта я, няшчасная авечка! – прапішчаў Воўк. – Пусціце мяне пераначаваць! – Авечку пусцім! – параіліся браты. Парсючкі прыадчынілі дзверы, але зноў убачылі Ваўка. Тады яны рэзка зачынілі дзверы і моцна наляглі на іх, каб звер не мог уварвацца. Воўк вельмі раззлаваўся: – Ну, чакайце ж! І пачаў дзьмуць. Хатка захісталася і ўпала. У жаху парсючкі кінуліся бегчы. Ні жывыя ні мёртвыя Ніф-Ніф і Нуф-Нуф падбеглі да хаткі Наф-Нафа. Брат упусціў іх. Якраз тады пачуўся стук у дзверы. – Ну, трымайцеся! Цяпер я вас з’ем усіх траіх! – Паспрабуй! – адказаў Наф-Наф. Ён ведаў, што ім няма чаго баяцца ў мураваным доме. Воўк увабраў паветра колькі мог і дзьмухнуў з усяе сілы! Але ніводзін камень не ссунуўся з месца. Тады Воўк пачаў калаціць у дзверы. Але дзверы таксама не паддаваліся. Тут ён падняў галаву і заўважыў на даху комін. – Вось праз комін я і забяруся ў хату! – узрада- ваўся Воўк. Але як толькі ён пачаў спускацца па коміне, разумны Наф-Наф сцяміў, што да чаго. Ён хуценька падбег да катла, у якім кіпела вада, і скінуў з яго вечка. – Сардэчна запрашаем! – сказаў Наф-Наф і падміргнуў братам. Чорны, як камінар, Воўк плюхнуўся прама ў самы кацёл. З дзікім рыкам ён вылецеў назад на дах, скаціўся па ім на зямлю і кінуўся бегчы. З гэтай пары браты пачалі жыць пад адным дахам. Смотрите также:
Все тексты Аверсэв >>> |
|
Жили-были на свете три поросёнка, три брата. Их звали Ниф-Ниф, Нуф-Нуф и Наф-Наф.
Всё лето они катались с боку на бок и грелись на солнышке. Тем временем наступила осень.
«Я совсем замёрз по ночам. Давайте построим дом и перезимуем в нём», — сказал Наф-Наф братьям.
«Успеем! До зимы ещё далеко», — ответили они.
Но с каждым днём становилось всё холоднее. И ленивые братья принялись за дело.
Ниф-Ниф построил себе дом из соломы, а Нуф-Нуф — из прутьев.
«Пойдём к Наф-Нафу, посмотрим, какой дом он себе построил!» — сказал Нуф-Нуф.
А Наф-Наф таскал камни, замешивал глину и тихонько строил себе дом, в котором мог укрыться от ветра, дождя и мороза. Он поставил в доме дубовую дверь, чтобы Волк из соседнего леса не мог туда пробраться.
– Что ты строишь? – удивились Ниф-Ниф и Нуф-Нуф. – Что это, дом или крепость?
– И домик поросёнка должен быть крепостью! – спокойно ответил Наф-Наф и запел песню:
– Я больше не боюсь свирепого зверя,
Ведь крыша меня защищает!
– О каком звере ты говоришь? – спросил Нуф-Нуф.
– О Волке! – ответил Наф-Наф.
– Здесь нет волков! – прохрюкал Нуф-Нуф.
И братья пошли играть в лес. Они так кричали и смеялись, что разбудили Волка, спавшего под сосной.
– Что за шум? – прорычал Волк и подскочил туда, откуда доносилось хрюканье.
– Какие тут могут быть волки! В это время сказал Ниф-Ниф, который видел волков только на картинках.
И вдруг поросята увидели Волка! Он выглядел таким страшным, что у них задрожали хвосты.
Когда Волк щёлкнул зубами, поросята внезапно проснулись и бросились бежать. Каждый побежал к своему домику так, что блестели только пятки.
Ниф-Ниф первым добрался до своей соломенной хижины и едва успел закрыть дверь. А за дверью слышалось дыхание страшного зверя.
«Открой дверь!» — прорычал Волк.
«Нет», — пропищал Ниф-Ниф, — «не открою».
Тогда Волк дунул, и домик разлетелся на части. Но Ниф-Ниф всё же вывернулся и побежал. Через минуту он уже был у двери Нуф-Нуфа.
Едва они её закрыли, как услышали:
«Сейчас съем вас обоих!»
Но Волк устал и решил подшутить. «Я передумал!» — сказал он. «Пойду домой!»
На самом деле Волк даже не думал уходить. Он просто отошёл в сторону.
Когда поросята успокоились, Волк накинул овчину и постучал в дом.
«Кто там?» — спросили поросята.
«Это я, несчастная овечка!» — пропищал Волк. «Пустите меня переночевать!»
«Выпустите овечку!» — посоветовали братья.
Поросята приоткрыли дверь, но снова увидели Волка. Тогда они резко захлопнули дверь и изо всех сил надавили на неё, чтобы зверь не смог пробраться внутрь.
Волк очень рассердился:
— Ну, погодите!
И начал дуть. Дом закачался и рухнул. В ужасе поросята бросились бежать. Ни живые, ни мёртвые, Ниф-Ниф и Нуф-Нуф побежали к дому Наф-Нафа. Брат впустил их.
В этот момент раздался стук в дверь.
– Ну, подождите! Сейчас я съем вас всех троих!
– Попробую! – ответил Наф-Наф. Он знал, что в кирпичном доме им нечего бояться. Волк втянул в себя как можно больше воздуха и дунул изо всех сил! Но ни один камень не сдвинулся с места. Тогда Волк начал колотить в дверь. Но и она не поддавалась. Тут он поднял голову и заметил на крыше дымоход.
– Вот так я и попаду в дом через дымоход! – обрадовался Волк.
Но как только он начал спускаться по дымоходу, хитрый Наф-Наф понял, в чём дело. Он быстро подбежал к котлу, в котором кипела вода, и откинул крышку.
– Добро пожаловать! – сказал Наф-Наф и подмигнул братьям.
Чёрный, как трубочист, Волк плюхнулся прямо в котёл. С диким ревом он взлетел обратно на крышу, скатился с неё на землю и побежал.
С этого момента братья стали жить под одной крышей.