Текст песни Лесь Подервянський - Блеск або ніщета підарасів
Просмотров: 2
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Лесь Подервянський - Блеск або ніщета підарасів, а также перевод песни и видео или клип.
|
Блєск і ніщєта підарасів Дійові особи: Василь: активний підарас-нєформал Петро: пасівний підарас-нєформал, полюбовник і друг Василя Микита: людожер-ідеаліст Марат і Глєб: мандавошкі, які кусають Микиту за яйця. Постійно перебувають на вищезгаданому місці Патрікєєвна: дружина Микити, манірна руда блядюга з елементами декадансу Миша Гриша діти Микити і Патрікєєвни, індивідуально невизначені, брудні і нахабні створіння, які хочуть колотись і нюхати клєй Позитивна Енергія: непомітна і миршава хуна, яка іноді сидить на Василі Заїбуня: страшна зубаста діаспорська потвора, що проповідує політкоректні цінності міддлкласу, хоча насправді хоче їбатися і гратися у паровозіка Головні редактори конкуруючих між собою журналів «Гом» і «Бздюч»: бридкі кретини, продукти постсовкового снобізму Телеоператори, стілісти, візажисти, іміджмейкери і проча наволоч Дія перша Ізбушка в російському стилі, розташована серед мальовничої галявини в нетрях синьо-зеленого кацапського лісу. На загал все дуже схоже на ілюстрації Білібіна до казки про Бабу-Ягу. Книга з таємничою назвою «Хайдеггер» з нетерпінням чекає свого читача, лежачи на пеньку. Біля ізбушкі Василь. Він старанно займається гімнастикою, обтиранням і прибиранням довкілля. Василь – здоровий лоуряка з накачаною тушкою, розмальованою агресивними малюнками. Проста і добра пика Василя дещо контрастує з його суто бойовим фюзєляжем. Це виглядає так, ніби до літака F16 замість його хижої мармизи приставили їбальник від АН-2. З кущів за Василем уважно стежить людожер Микита. Він озброєний армійським біноклем і мішком з мотузкою. Зовні Микита схожий на класичного урку 50-х років, але за цим суворим камуфляжем ховається ніжна душа. Василь: Недосконалість світу заїбала І завела в ці нетрі нас с дружком: Ми не бажали більше брати участь У змаганні всіх тих нєдоносків, Що цілий день тільки і думають про те, Яким би робом їм залізти в тєлєвізор, В маленьку цю коробочку Із сурлом чорнопиким, Що продукує цінності духовні, А сам, падлюка, зроблен із пластмаси, Яка до світу матер’яльного належить. З цим парадоксом заїбався я – Не хочу більше я дивитись на блядєй, На тлі яких опецькуватий недоумок Викручує фігури рітуальні Своєю сракою колгоспною, в перерві Між засіданням в парламенті. Там про духовність трохи попиздів – І знов біжить співати в тєлєвізор. І шо за жизнь в людей, чому не міг Він всидіти на місці, у колгоспі? Він був би там завклубом, в дівчатам Співав би він про кропиву їбучу, Що нею був колись відпизджений в дитинстві, І з того часу він забуть її не може, Бо срака ще йому болить і досі... Але хіба один він засмердів Повітря наше чисте і прозоре? Ось подивись на тьолку дурнувату, Що з пацаном на шкірянім дівані Пиздять про хуйзнашо. Вона йому: «Ги-ги», а він їй: «Ги-ии». Так півтори години Вони спілкуються. Я йобаний цей ящик Затяг в мішку на гору, звідки видно Лани широкополі, забудовані потворними Будинками для бідних... Там я посцяв і трохи покурив, А потім пизданув його безжально носаком Американського важкого черевика (Так раньше в «Крокодилі» малювали Жахливих упизднів, що пиздять Дядю Тома). І ящик поскакав, як молодий гепард, Аж раптом на шляху його з’явилась Пружна і біла храмова стіна. І вперше тут його зауважав я: Він не звернув, він впертим чорним лобом Хуйнув об ту стіну і розлетілись Із охуєнним вибухом мозги його японські. Я ніби чув його останній подих І крик: «Банзай тено!», між тим біля стіни Вже дітвора цинічно бавилась його кишками: Що ж – він жив хуйово, Помер – як герой. Нам звична жизнь, як старий гєморой, А смерть незвична нам, і це – буття закони, Бо всяка жизнь – слабенькі виєбони, У порівнянні з смертю кожен з нас Всього лиш мєлкій і труслівий підарас. Але і тут, в місціх цих пасторальних Нам спокою нема, я чув, шо репортери Шось про нас пронюхали, то, мабуть, Цей нєдоносок напиздів, що хвастається Всім, який він є успішний, А ми його з Петром їбали вдвох – Він тільки верещав, І нам з Петром на пам’ять Подарував по кєпочці. Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний ещений «ірокєз». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами. Петро: - Кукаріку! Кукаріку! Василь: Прокинувся дружок мій інфантільний І криками Аврору зустрічає! Микита (з кущів): Того не знає він, що замість Єос Рожевоперстої – зустріне він мене! Щоправда, пальчиків рожевих я не маю, Натомвсть маю ніж і м’ясорубку. Якщо сюди додати гострі зуби, І голоду стабільне почуття, Отримаєте ви портрет маньяка... Но я не є статевим павіаном, Їбаться зовсім щось не хочеться мені, Натомість жерти хочеться. Ділємма Ця Фрейда не стосується, скоріше Природний це протест, шо всі худі пиздять, Що жерти нє ?6? Смотрите также:Все тексты Лесь Подервянський >>> |
|
He was just screaming,
And Peter and I remember
Presented on a cap.
During this pathetic monologue, the handsome and stupid Peter climbed to the roof of the hut and croaked. It is nice to look at Peter, he is beautiful and gentle. Peter is dressed in red tights and red boots. A red "Iroquois" sticks out on Peter's head. All other undressed parts of Peter are overloaded with various scrap metal: rings, chains, earrings, mobile phones, rhinestones, playful tattoos, piercings and other pederasty gadgets.
Peter:
"Cuckoo!" Cuckoo!
Basil:
My infantile friend woke up
And shouts Aurora meets!
Nikita (from the bushes):
He does not know that instead of Eos
Pink-fingered - he will meet me!
However, I do not have pink fingers,
I have a knife and a meat grinder instead.
If you add sharp teeth here,
And hunger is a stable feeling,
Will you get a portrait of a maniac ...
But I'm not a sex baboon,
I don't want to fuck at all,
Instead, I want to eat. The dilemma
This does not apply to Freud, rather
It is a natural protest that all skinny pussies,
What not to eat? 6?
