Текст песни Льоша Естет та МС Майк з.у. Десятий - Голоси Психічно Хворих
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Надворі темніє, чи це вже світанок. Альбом дитини на землі ласканий вітрами. Заніміле, попечене від снігу тіло, Вже душу з'їло та на землі лежить. Сірий колір, білі стіни за якими голоси. Заберіть мене звідси, бо немаю сил. Зав'яжіть сорочку, прив'яжіть до ліжка, Але мовчіть. Ваші слова для мене як відкрита книжка. Скрипить підлога. Заскрипіли двері. Вже не страшно - вже розбиті нерви. Та голос захрип і холод по спині. Темне відображення тіней на стіні. Якби не тис мороз а весна іще буде. У цій хворобі я влип по груди. На своїй койці слідкую пильно за клінікою. І вкриті пилом ліжка, здерті обої - То э Наріжний камінь, Земля обітована. У комплекс цілий додати тератому. Нас всіх давно заполонила ангісаркома. Лишити з носом залиш собі і перетри. І всі думки присутні Викинути з голови. Ця клініка та сама Книга за сімома печатями, Де Пандемія суспільного хаосу тебе каратиме. Суспільство розділили по шкалі Глазго. Щоб хворих прив*язати, не вистачає пасків. Дуже важка на сприйняття ця нова тема: Дератизація та еритема. Спробуй спіймати вітер в полі та цей діагноз не виліковний. Не тикай лікар ліки, бо вони не для каліки. Лікують з того часу, як відкрив свої повіки. Раніше крики чув, тепер я кричу. Я не сцикун та вміло бережу свою сечу. Було по всякому та не потрібно мені лікування. Кохання де знайти не знаю. Знаю де знайти тоннель кохання. Я не будую бруд. Та моя діафрагма діє на тебе немов батут. Поки не піздно покинути палати чотирьох стін. Німому лірику на волі не потрібно було чекати змін. Проблем по горло, але про-проблематично Поводитись не так як всі, а так як мені звично. Звичайних слів у голові доволі мало. Проте не мало тих, кому я закривав є*ало. Настане день, коли під нами буде лише небо. А поки ми живемо, це лише ефект плацебо. |
|
На улице темнеет, или это уже рассвет.
Альбом ребенка на земле Ласкано ветрами.
Онемела, обожженные от снега тело,
Уже душу съело и на земле лежит.
Серый цвет, белые стены по которым голоса.
Заберите меня отсюда, без опыта работы сил.
Завяжите рубашку, привяжите к постели,
Но молчите. Ваши слова для меня как открытая книга.
Скрипит пол. Заскрипели двери.
Уже не страшно - уже разбиты нервы.
И голос охрип и холод по спине.
Темное отражение теней на стене.
Если бы не тыс мороз а весна еще будет.
В этой болезни я влип по грудь.
На своей койке слежу пристально за клиникой.
И покрытые пылью кровати, содранные обои -
То э Краеугольный камень, Земля обетованная.
В комплекс целый добавить тератому.
Нас всех давно заполонила ангисаркома.
Оставить с носом оставь себе и перетри.
И все мысли присутствуют Выбросить из головы.
Эта клиника и сама Книга за семью печатями,
Где Пандемия общественного хаоса тебя наказывать.
Общество разделили по шкале Глазго.
Чтобы больных прив * связать, не хватает поясов.
Очень тяжелая на восприятие эта новая тема:
Дератизация и эритема.
Попробуй поймать ветер в поле и этот диагноз не излечим.
Не тычет врач лекарства, потому что они не калеки.
Лечат с тех пор, как открыл свои веки.
Ранее крики слышал, теперь я кричу.
Я не ссыкун и умело берегу свою мочу.
Было по всякому и не нужно мне лечение.
Любовь где найти не знаю. Знаю где найти тоннель любви.
Я не строю грязь.
И моя диафрагма действует на тебя как батут.
Пока не поздно покинуть палаты четырех стен.
Немом лирику на свободе не нужно ожидать изменений.
Проблем по горло, но о-проблематично
Вести не так как все, а так как мне привычно.
Обычных слов в голове довольно мало.
Однако мало тех, кому я закрывал есть * ало.
Наступит день, когда под нами будет только небо.
А пока мы живем, это лишь эффект плацебо.
