Текст песни Максим Рильський - Шопен
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби Від звуків тих кокетно-своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчеиий цілунок? Шопена вальс, пробреньканий невміло На піаніно, що, мовляв поет, У неладі «достигло идеала», О! даль яку він срібну відслонив Мені в цей час вечірньої утоми, Коли шукає злагідніле серце Ласкавих ліній і негострих фарб, А десь ховає і жагу, і пристрасть, І мрію, й силу, як земля ховає Непереборні парості трави... В сніги, у сиву сніжну невідомість, Мережані, оздобні линуть сани, І в них, як сонце, блиснув із-під вій Лукавий чи журливий — хто вгадає? — Гарячий чи холодний—хто, збагне ?— Останній, може, може, перший усміх. Це щастя! Щастя! Руки простягаю Б'є сніг із-під холодних копитів, Метнулось гайвороння край дороги I простяглась пустиня навкруги. Сідлать коня! Гей, у погоню швидше І Це щастя! Щастя! — Я приліг до гриви, Я втис у теплі боки остроги — І знову бачу .те лице, що ледве Із хутра виглядає... Що мені? Невже то сльози на її очах? То сльози радості — хто теє скаже? То сльози смутку—хто те розгада? А вечір палить вікна незнайомі, А синя хмара жаром пройнялася, А синій ліс просвічує огнем, А вітер віти клонить і співає Мені в ушах... Це щастя! Це любов! Це безнадія ! Пане Фредеріку, Я знаю, що ні вітру, ні саней, Ані коня немає в вашім вальсі, Що все це — тільки вигадка моя Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд Коханки дві, однаково жорстокі! — Навіяли той ніжний вихор звуків,— Ну й що ж по тому? А сьогодні я Люблю свій сон і вас люблю за нього, Примхливий худорлявий музиканте... 1934 p. Смотрите также:
Все тексты Максим Рильський >>> |
|
Шопена вальс ... Ну кто не играл его
И кто не слушал? На чьих устах
Ни возникала улыбка капризная,
В чьих глазах не заблестела искра
Напивкохання или напивжурбы
От звуков тех кокетливо-своевильних,
Печальных, как вечер золотого дня,
Страстных, как нескинчеиий поцелуй?
Шопена вальс, пробреньканий неумело
На пианино, что, мол поэт,
В беспорядке «достигло идеала»,
О! даль которую он серебряную отдернул
Мне в это время вечерней усталости,
Когда ищет злагидниле сердце
Ласковых линий и неострых красок,
А где-то прячет и жажду, и страсть,
И мечтаю, и силу, как земля прячет
Непреодолимые ветви травы ...
В снега, в глубокой снежной неизвестность,
Кружевные, пряжки несутся сани,
И в них, как солнце, сверкнул из-под ресниц
Лукавый или печальный - кто угадает? -
Горячий или холодный кто, поймет? -
Последний, возможно, может, первый улыбка.
Это счастье! Счастье! руки протягиваю
Бьет снег из-под холодных копыт,
Метнулось воронье у дороги
I протянулась пустыня вокруг.
Седла лошади! Эй, в погоню быстрее и
Это счастье! Счастье! - Я прилег к гриве,
Я втиснул в теплые стороны остроги -
И снова вижу .То лицо, едва
Из меха выглядит ... Что мне?
Неужели слезы на глазах?
То слезы радости - кто тее скажет?
То слезы грусти кто то Розгадов?
А вечер курит окна незнакомые,
А синяя туча жаром прониклась,
А синий лес просвечивает огнем,
А ветер ветви клонит и поет
Мне в ушах ... Это счастье! Это любовь!
Это безнадежность! Господин Фредерику,
Я знаю, что ни ветра, ни саней,
Ни коня нет в вашем вальсе,
Что это - только выдумка моя
Однако ... Пусть вам Польша или Жорж Санд
Любовницы две, одинаково жестокие! -
Навеяли то нежный вихрь звуков, -
Ну и что же потом? А сегодня я
Люблю свой сон и вас люблю его,
Капризный худощавый музиканте ...
1934 p.
