Текст песни Мертвий півень - Я помру від застуди
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Я помру від застуди. Наш лазарет Перебазують кудись на південь І фронт котитиметься вперед, І саме почнеться квітень. І розсипатиметься пустота Між свіжого шрифту воєнних звісток, Мов цукор, спакований на свята Руками київських гімназисток. У флягах чорнітиме домашнє вино, І тільки сестра із темного мороку Подивиться холодно за вікно, Знайшовши під подушкою рештки морфію. І повернувшись їй услід, Я скажу: "Знаєш, сестричко, Все одно нікому крім нас не болить Від наших з тобою шкідливих звичок. Бо все, сестричко, що є між нас, І чого між нами, сестричко, не має, Немає імен і не має назв, Взагалі нічого не має. Просто збиваючись у цьому диму, Серце, з яким я живу роками, Не зупинилось лише тому, Що по ньому били весь час кулаками". Аж якось, улітку, вганяючи в стрес Душі, зіпсовані марафетом, До палати зайде червоний хрест На чолі з моїм президентом. І лікар, сховавши папери в стіл, Про щось говоритиме не до речі, І густо лежатиме окопний пил На сірому президентському френчі. Коли ж, виходячи, ніби зі сну, Й дивлячись в небо - тепле й зелене, Перш ніж знову піти на свою війну, Він повернеться раптом до мене. І забувши нараз, що іти пора - "Невже той самий?" - спитає в конвою. І лікар розгубиться, а сестра Ствердно кивне головою! сл. С.Жадана Смотрите также:
Все тексты Мертвий півень >>> |
|
I'll die of a cold. Our infirmary
They're moving somewhere to the south
And the front will roll forward,
And that is where April will begin.
And emptiness will crumble
Between the fresh military war font,
Like sugar packed on holidays
Hands of Kiev high school students.
In the flasks blackened homemade wine,
And only a sister from the dark gloom
Look cold outside the window,
Finding morphine under the pillow.
And after her return,
I say, "You know, little sister,
Still, no one but us hurts
From our bad habits.
Because everything, sister, that is between us,
And what does not exist between us, sister,
No names and no names,
Nothing at all.
Just staggering in this smoke,
The heart I live with for years,
It didn't stop just because
They punched him all the time. "
Somehow, in the summer, driving away from stress
A soul marred by a marathon,
A red cross will enter the ward
Led by my president.
And the doctor hid the papers in the table,
Something's not going to say,
And dense dust will lie densely
On a gray presidential jacket.
But when, as if from sleep,
And looking up at the sky - warm and green,
Before you go to war again,
He will come back to me suddenly.
And forgetting now that it's time to go -
"Is he the same?" asks the convoy.
And the doctor is confused, and the sister
He nodded his head affirmatively!
ff. S.Zadan
