Текст песни Мертвий півень - країна дітей
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського". (Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.) З-над білих сорочок – подоба крил. Ще зовсім юна кров. Найменші люди Зійшли у сон землі і тлін могил, Повітря сколихнувши, мов прелюди. Вони мов мак, їх море звідусюди Іде в цей дім, в цей витоптаний діл. З яких смертей, з якої тьми й полуди, З яких кохань, з яких забитих тіл? – З німих побоїщ і з гучних побід! Сама любов зіп’ялась невтолима в очах ночей! І засвіт – у похід, І ранні вдови з іншими очима Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима Лягла на них. І янгольський політ В сирітськім небі з квітами сухими. І сто ворон, що кряче їм услід. До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали. Де палі наче милі у тріщинах до дна. Убогими дорогами натішитесь недовго ви, Ангелики-волошки, блудна сарана. Колючки пустирні, байстрючки псалтирні, Потерчата хирні, ягнята ясирні. Та лучше б ви в деревах ненародженні спали, Та лучше б ви листками на чорну глину впали. Але повік не вищезне трава На згарищах. Вони квітують рясно, Хоч біль, і страх, і язва морова, І сіль-камінь кривавить юні ясна, І сивий попіл обмітає небо, І рікам переламано хребти, І згіркле світло плеще променеве – Їм тут цвісти. І в землю цю лягти. (Корабель дітей вирушає річкою У сорочках найбіліших всі ніби херувими. Ця земля збатогована вміє бути вічною, Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет – 3) Смотрите также:
Все тексты Мертвий півень >>> |
|
"Всякое город и городок в земле казаков богатые жителями, особенно маленькими детьми. В каждом городе множество детей, и все они умеют читать, даже сироты. Вдов и сирот в этой стране очень много, мужчин их убитых в непрерывных войнах. Но в них есть хороший обычай: они женят своих детей совсем юными, и по этой причине они многочисленнее звезд небесных и песка морского ".
(Путевые заметки Павла Алепского, XVII в.)
Из над белых рубашек - подобие крыльев.
Еще совсем юная кровь. маленькие люди
Ушли в сон земли и тлен могил,
Воздух всколыхнув, как прелюды.
Они как мак, их море со всех сторон
Идет в этот дом, в этот вытоптанный дел.
По каким смертей, из которой тьмы и пелены,
По каким любовей, из которых забитых тел? -
С немых побоищ и с громких победит!
Сама любовь зипьялась неутолимая
в глазах ночей! И за мир - в поход,
И ранние вдовы с другими глазами
Замершие, вплоть молчат, словно бы схима
Легла на них. И ангельский полет
В сиротском небе с цветами сухими.
И сто ворон, каркает им вслед.
К кому вы, чего вы, где сто калек прочовгалы.
Где сваи как милые в трещинах до дна.
Убогими дорогами натишитесь недолго вы,
Ангелочки-васильки, блудная саранча.
Колючки пустырный, байстрючкы псалтырного,
Потерчата Хирн, ягнята ясирни.
И лучше бы вы в деревьях нерождения спали,
И лучше бы вы листьями в черную глину упали.
Но вовек не вищезне трава
На пожарищах. Они цветут обильно,
Хотя боль, и страх, и язва моровая,
И соль камень кровоточит юные конечно,
И седой пепел обметает небо,
И рекам переломаны хребты,
И прогорклое свет хлопает лучевое -
Им здесь цвести. И в землю эту лечь.
(Корабль детей отправляется рекой
В рубашках самых белых все как херувимы.
Эта земля збатогована умеет быть вечной,
Даже сваи прорастают саженцами живыми) ... (весь куплет - 3)
