Текст песни Михайло Коцюбинський - Intermezzo
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволоті вівса. Йду далі — киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й поплисти. А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок. Стежки зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога. Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. Твердий безостий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги. Йду далі — усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на сонці хвилясті хребти. А я все йду, самотній на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не паде між нами тінь когось третього. Прибій колосистого моря йде через мене кудись у безвість. Смотрите также:Все тексты Михайло Коцюбинський >>> |
|
In the heavens - the middle of the world. More than nothing. I go. I stroke the sable wool with my hand
barley, shovk spiky hvilі. Winter stuffed men’s wah with shmatki zgukіv,
send noise. This kind of hot, such impatient, who already boil all kinds of
Srbnovolotі vіvsa. Ydu dali - boil. Quietly pouring black water with lemon. So
quietly, calmly on the green shores, I really want to sit on a chilled poplist. And there
barley to be healed th, too ... also w th thin branches of greens serpanok. Yid Dali. All the same.
Hvilyuп serpanok. The stitches to gliboko live, ix the eye does not bounce, to catch herself
leg. Little hairs marvel at the sky. Stink hotli buti yak sky and steel yak sky. Now
Pisla wheat. A solid boneless spike b'є on the hands, and a stalk lіze pіd legs. Ydu
dalі - a mustache of wheat and wheat. If there will be an edge? To live for the Vitrom, Nemov
a herd of foxes, gleaming at the congregation of the ridge. And I'm still coming, self-righteous
earth, like the sun in heaven, and so good, why don’t we fall?
the third. The surf of the spiky sea and even through mene awake at lack of life.
