Текст песни Микола Воловик і Люцина Хворост - Розмова
Просмотров: 12
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Микола Воловик і Люцина Хворост - Розмова, а также перевод песни и видео или клип.
|
– Як непотрібен – я піду? Що я на це сказати мушу? Що усмішка, як на біду, вже розтопила змерзлу душу? Що півгодини цих мені вже півжиття не вистачало? На тлі байдужості й брехні мов пісня бесіда звучала!.. Що спільна мова – то є дар, який єднає і лікує? ...А ми вже стомлені від свар, і нам усім давно бракує порозуміння і тепла, а, може, й трішечки любові... А в нас – проблеми і діла, та ще й біда напоготові... (І де береться, навісна? На скроні тіпнеться прожилка...) – Ідіть. ...Буяє вже весна... Я не така вже й сильна жінка... |
|
- How unnecessary - will I leave?
What should I say?
What a smile like trouble
already melted the frozen soul?
What a half hour of these to me
already half a life was not enough?
Against the background of indifference and lies
like a song conversation sounded! ..
What a common language is a gift,
who unites and heals?
... And we're tired of quarrels,
and all of us are long gone
understanding and warmth,
and maybe a little love ...
And we have problems and deeds,
and even trouble at the ready ...
(And where does it come from, hinged?
There is a vein on the temple ...)
- Go.
... It's spring already ...
I'm not that strong a woman ...
