Текст песни марічка кирпа - кефір
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
за коханих ріжуть весь світ. за коханих не ріжуть вени. тому що вени - для слабаків, для сильних - сонна артерія, а, може, і геть навпаки. я запізнилась на тебе, як запізнюються на потяг, продовжила стояти на місці, боялась зробити тобі назустріч хоча б пару кроків. були б зараз поруч - слухали б спільну музику, пили вино, читали вірші, грілись ніжними обіймами, а не літрами кави. нерозчинної. хоча, пам'ятаєш, рання весна, а ми в футболках, хоча на вулиці ніч і нуль за Цельсієм, а зараз тільки коли ти спиш, на шість чи вісім годин виходиш з депресії. але нас розділяють кілометри, нас розділяють міста, і нас розділяє час. знаєш, в моїй пам'яті тобі - все ще шістнадцять, яким би досвідченим, яким би дорослим ти став. у тебе зараз свої заморочки, дівчата, свій загадковий світ. у мене скис кефір в холодильнику, і в пачці лишилося пару сіг. і я помічаю, що в мене звідкись з'явилась звичка - так, як ти це робив - торкатись руками обличчя. а зараз, будь ласка, навчи так, як тільки тобі під силу, просто взяти й раптово піти. Смотрите также:Все тексты марічка кирпа >>> |
|
за любимых режут весь мир.
за любимых не режут вены.
потому что вены - для слабаков,
для сильных - сонная артерия,
а, может, и вполне наоборот.
я опоздала на тебя, как опаздывают на поезд,
продолжила стоять на месте, боялась сделать тебе навстречу
хотя бы
пару
шагов.
были бы сейчас рядом - слушали бы общий музыку,
пили вино, читали стихи,
грелись нежными объятиями, а не литрами кофе. нерастворимой.
хотя, помнишь, ранняя весна, а мы в футболках,
хотя на улице ночь и ноль по Цельсию,
а сейчас только когда ты спишь,
на шесть или 8:00 выходишь из депрессии.
но нас разделяют километры, нас разделяют города, и нас разделяет время.
знаешь, в моей памяти тебе - все еще шестнадцать,
каким бы опытным, каким бы взрослым ты стал.
у тебя сейчас свои заморочки, девушки, свой загадочный мир.
у меня скис кефир в холодильнике, и в пачке осталось пару сиг.
и я замечаю, что у меня откуда-то появилась привычка -
так, как ты это делал -
касаться руками лица.
а сейчас, пожалуйста, научи
так, как только тебе под силу,
просто взять и внезапно уйти.
