Текст песни Неизвстен - Флешбек
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Флешбек у той останній вечір жовтня У вирі соціомереж, не знавши виходу назовні Я бачив сотні слів, фальшивих посмішок… Проте і я цим жив… Невже це дійсно так? Невже я дійсно хотів позбутися реальності Чи лиш з обривків пам’яті кидався в крайності, Де, кимось вирване, серце, яке здригалось в долоні Я сам свідомо добивав у інтернет-полоні! Мені плювати було на себе і на інших Байдужість рвала зсередини, її дедалі більше , Надії зломані, всі почуття атрофовані, Лиш скляні очі до ночі у синіх променях. Тоді ти стала однією з тих, чий запит в друзі став банальним до болю, плюсом простим, Секундним кліком у світі віртуальних машин, Однак маленьким початком великих змін. І ось я… іду в строю а ти йдеш поруч. Мій погляд застиг на тобі випадково. Та знаю мене ти не помітиш знову. Такого, як всі… Полились повідомлення двох л едь знайомих людей, Ніби коктейль із суміші безглуздих речей, Що морем лиючись з під пальців до наших очей Невдовзі розчинялись в темноті курсантських ночей Ти не одна така була, і в тебе я не один Ми випадкові герої на постаментах вітрин І мабуть я б завис навічно у цій мертвій зоні Якби не номер твій в моєму телефоні Якби його не розгледів тоді крізь п’яні очі… Я б не наплів дурниць, і не дзвонив тобі серед ночі. Не вибачався б вранці йдучи хтозна звідки додому, І, мабуть, так би і залишився простим «знайомим». І ось ми… До ранку тонемо в розмовах… А згодом, п’ємо шампанське в тебе вдома, І просто… сміємося як діти з того, Що ми як не всі… так було довго. Поки я не прозрів раптово Під формою забилося шалено серце знову Я млів, хотів, любив бути поруч тобою. Й врешті решт зумів сказати «будь зі мною» Тепер, коли ти дивишся на мене цими очима, В яких я ніби зависаю, як маленька дитина, Теорія ймовірності згорає пламенем синім Я розумію нарешті, що можу бути щасливим! Тоді, коли я обіймаю тебе на коридорі А злий полковник каже, що це аморальне порно, Коли мені на кухні погрожуєш бананом… Коли слабкий алкоголь ніби керує нами… Саме тоді… Мені так хочеться сказати мільйони слів Адже сьогодні Катюш, день народження твій Але я знаю, я далеко не Вільям Шекспір І все що сказано тут не шедевральний твір. Бажаю лиш, щоб твої будні були вічним літом Адже ти варта найщиріших посмішок на світі . Це лиш початок історії, її маленька прелюдія. Із власним епілогом: «далі буде…» |
|
Flashback that last evening in October
In the whirlpool of social networks, not knowing the way out
I saw hundreds of words, fake smiles…
However, I lived it… Is it really so?
Did I really want to get rid of reality
Or just from scraps of memory rushed to the extreme,
Where, torn by someone, a heart that trembled in the palm of your hand
I myself deliberately finished off in Internet captivity!
I spat on myself and others
Indifference tore from within, its more and more,
Hopes are broken, all feelings are atrophied,
Only glass eyes until night in the blue rays.
Then you became one of those
whose request to a friend has become banal to the point of pain, a simple plus,
Second click in the world of virtual machines,
However, a small beginning of big changes.
And here I am in line and you go next to me.
My gaze froze on you by accident.
But I know you won't notice me again.
Like everyone…
There were messages from two acquaintances,
Like a cocktail of a mixture of nonsense,
That sea pouring from under our fingers to our eyes
They soon dissolved into the darkness of the cadet nights
You were not alone, and I am not alone in you
We are random heroes on the pedestals of shop windows
And perhaps I would hang forever in this dead zone
If not for your number on my phone
If you hadn't looked at him through drunken eyes…
I wouldn't talk nonsense and call you in the middle of the night.
Wouldn't apologize in the morning going who knows where from home,
And, apparently, he would have remained a simple "acquaintance".
And here we are… By morning we are drowning in conversations…
And then we drink champagne at your house,
And just… laugh like kids at
What are we not all…
it was so long. Until I saw suddenly
The mad heart beat again under the form
I said, I wanted to, I loved being with you.
And finally managed to say "be with me"
Now that you look at me with those eyes,
In which I seem to hang like a small child,
Probability theory burns with a blue flame
I finally understand that I can be happy!
When I hug you in the hallway
And the evil colonel says it's immoral porn,
When you threaten me with a banana in the kitchen…
When weak alcohol seems to control us…
That's when…
I want to say millions of words like that
After all, today is Katyusha, your birthday
But I know I'm far from William Shakespeare
And everything that is said here is not a masterpiece.
I just wish your weekdays were eternal summer
After all, you deserve the most sincere smiles in the world.
This is just the beginning of the story, its little prelude.
With its own epilogue: "there will be далі"
