Текст песни Олег Олейник - Віртуальна історія...
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Віртуальна історія… Я їй любов не обіцяв ніколи. Ніколи через неї я не пив… Не говорив, що серце в грудях коле, Напевно, її просто не любив… Її волосся не тримав руками І з нею спільних фото я не мав, Але про неї думав я ночами. Я її голос часом уявляв… Приспів: Я відчував, коли, Коли мені не слід писати, Я знав – в моїх словах, В иоїх словах нема потреби. Це почуття, таке. Його мені не передати, Бо слів таких Не знають навіть і на небі. Писав слова і, часом, поспішав. На відстані в розбитих сто ілюзій – Я просто знав, що є одна душа, З якою ми… Лиш віртуальні друзі. Напевно все… Та, певно, трошки більше, Слова були не ті, що зазвичай. Чомусь хотів писать для неї вірші… Ба навіть мріяв пити з нею чай… Приспів. Пишу і зараз… Якось аж банально… Клавіатура. Попільничка. Кава. Все так і залишилось – віртуально, А виправдання лиш – «так карта впала». А я на думці знов себе ловлю, Коли надворі ніч блукає срібна. Напевно я її ні, не любив, Але душі моїй… Вона потрібна! Приспів. Смотрите также:Все тексты Олег Олейник >>> |
|
Virtual history…
I never promised her love.
I never drank because of it…
Did not say that the heart in his chest pricked,
Probably just did not like her…
He did not hold her hair with his hands
And I had no photos with her,
But I thought about her at night.
I sometimes imagined her voice…
Chorus:
I felt when,
When I shouldn't write,
I knew - in my words,
There is no need for their words.
It's a feeling like that.
Don't give it to me,
Because such words
They don't even know in heaven.
He wrote words and sometimes hurried.
At a distance of a hundred broken illusions -
I just knew there was one soul,
With whom we… Only virtual friends.
Probably everything… Yes, probably a little more,
The words were not what they usually were.
For some reason I wanted to write poems for her…
He even dreamed of drinking tea with her…
Chorus.
I'm writing now… Somehow banal…
Keyboard. Ashtray. Coffee.
Everything remained the same - virtually,
And the only justification is "so the map fell".
And I catch myself thinking again,
When the night wanders silver.
Probably I didn't love her,
But my soul… It is needed!
Chorus.
