Текст песни Роман Штігер - через тисячі літ
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
а ти знаєш як протікає туга і біль за тією людиною з якою ніколи не будеш поряд? як вона звертається в клубок у чеканні допоки хто-небудь нарешті розв'яже ґудзи коли не цілуєш її у пальці при першій же необхідності коли не торкаєшся її втомленої шкіри коли не зігріваєш її коли холодно коли не вбираєш запаху її парфумів спочатку потрібно нагріти ковдру щоб вона зігрівала тебе до світання спочатку потрібно розтопити лід щоб мати змогу втамувати спрагу це просто невірші це просто прозорість просто розумій усе як є і вдихай мене порівно бо кисень солодкий дурманить твій розум я увесь відкритий розрізаний ось витягай усе що залишилось легені печінка вірші а там ось і серце яке сполохано вибилось із сил за тобою усім так бракує часу усім так бракує любові одягайся якомога тепліше у мої думки і слова вони світяться жаром у нічному небі і зима прийшла у наші простирадла і птахи кружлять повисли низько над хмарами ранами біль ранами сіль пече в'їдливо прощай кінець зв'язку попереду у нас ще ціла вічність і ми обов'язково зустрінемось через тисячі літ а ти просто будь собою просто будь поряд думками хоча б закриваю очі і бачу твої Смотрите также:
Все тексты Роман Штігер >>> |
|
а ты знаешь как протекает тоска и боль
за тем человеком, с которым никогда не будешь рядом?
как она обращается в клубок
в ожидании пока кто-нибудь
наконец развяжет гудзы
когда не целуешь ее в пальцы при первой же необходимости
когда не касаешься ее усталой кожи
когда не согреваешь ее когда холодно
когда не впитываешь запах ее духов
сначала нужно нагреть одеяло
чтобы она согревала тебя до рассвета
сначала нужно растопить лед
чтобы иметь возможность утолить жажду
это просто нестихи
это просто прозрачность
просто понимай все как есть
и вдохни меня поровну
ибо кислород сладкий дурманит твой разум
я весь открытый разрезанный
вот вытаскивай все что осталось
легкие печень стихи
а там вот и сердце
которое испуганно выбилось из сил за тобой
всем так не хватает времени
всем так не хватает любви
одевайся потеплее в мои мысли и слова
они светятся жаром в ночном небе
и зима пришла в наши простыни
и птицы кружат повисли низко над облаками
ранами боль
ранами соль жжет язвительно
прощай конец связи
впереди у нас еще целая вечность
и мы обязательно встретимся через тысячи лет
а ты просто будь по себе
просто будь рядом мнениями хотя бы
закрываю глаза и вижу твои
