Текст песни Роман Штігер - придумати світ
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
усі можливі історії всесвіту починаються з тебе бо ти і є його незмінним початком ти колекціонуєш і збираєш їх як обгортки від солодощів річка витікає із горла сонце сходить під вікнами весна зустрічає тебе хтиво і радісно я бачу вкотре твої контури і ти завжди не така як раніше гаряча як африка загадкова як індія сонце не камінь вічність не щастя я забираю тебе на папір щоб ти була на поверхні у слові моїм вкривайся теплом по самі вуха бо ніч може бути підступною або гіркою відсутністю половини тебе торкайся моєї тіні гортай сторінки нового дня не змикай своїх очей ні на мить бо майбутнє заборонено манить і мабуть ти заварюєш собі чай і слухаєш радіо ми заходили у цю тягучу і застиглу ніч беззвучно й беззахисно як війська за мить до зустрічі з ворогом ти казала а може не треба? давай краще повернемося я мовчав і тримався за руки твої як за спасіння усьго живого і сущого бриніло усе до чого ми притулялися твій голос це обрій нашої неокриленості ти це я ти відкриття неосяжного простору ми все глибше пірнали у пустку пустот шукаючи місце де можна було б вкотре втопитись у тілах одне одного але неодмінно вижити бо кінця як такого не існує його ще не придумали Смотрите также:
Все тексты Роман Штігер >>> |
|
все возможные истории вселенной
начинаются с тебя
ты и есть его неизменным началом
ты собираешь и собираешь их
как обертки от сладостей
река вытекает из горла
солнце восходит под окнами
весна встречает тебя сладострастно и радостно
я вижу раз твои контуры и ты всегда
не такая как раньше
горячая как африка
загадочная как Индия
солнце не камень
вечность не счастье
я забираю тебя на бумагу
чтобы ты была на поверхности в слове моим
вкривайся теплом по самые уши
ибо ночь может быть коварной
или горькой отсутствием половины тебя
прикасайся моей тени
листает страницы нового дня
НЕ смыкает своих глаз ни на минуту
ибо будущее запрещено манит и
видимо ты завариваешь себе чай и слушаешь радио
мы заходили в эту тягучую и застывшую ночь
беззвучно и беззащитно
как войска за мгновение до встречи с врагом
ты говорила
а может не надо?
давай лучше вернемся
я молчал и держался за руки твои
как за спасение усьго живого и сущего
звучало все к чему мы прислонялись
твой голос это горизонт нашей неокрилености
ты это я
ты открытия необъятного пространства
мы все глубже ныряли в пустоту пустот
ища место, где можно было бы еще раз
утонуть в телах друг друга
но непременно выжить
ибо конца как такового не существует
его еще не придумали
