Текст песни Роман Штігер - різко заболіло
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
ти знаєш у мені кружляє самотній вітер він лоскоче траву пожовклу знай що скоро осінь застигне на твоїх повіках і сіллю морською проросте слізьми у мені тепер втопилось загусле море у пляшці з-під розлитого по венах вина я одиноко там плаваю і мовчу набравши у рота втомленої води тебе поряд немає ти залишалась а я давай не про мене різко заболіло сумом запекло і обійняло туго вітром по оголенім свіжоскошенім полю відірвалось і віднесло нашою пам'яттю так тихо у твоєму світі що аж градом бубонить спіле небо словами розумієш коли ти по венах приходила оголеним лезом я зупиняв свій видих я зупиняв всі зайві мовчанки не потрібно благаю не потрібно душити застуджене серце крові немає уже там вкотре випадеш втомленим снігом ляжеш під ноги чужі і важкі пережуй і завчасно виплюнь якщо не смакує ковтай мене як причастя ти щастя мого нещастя зараз літо але я вперто чекаю прийдешніх морозів ти кажеш що пам'яттю будеш забудеш лиш сонце прокинеться знову відпливеш одна обійнявши востаннє і на останок я бажаю тобі любити по-справжньому я бажаю тобі не падати і не вмирати навіть коли сильно захочеться навіть коли не буде про що розмовляти на одинці із власним безмежним морем де уже немає моєї води Смотрите также:
Все тексты Роман Штігер >>> |
|
ты знаешь во мне кружит одинокий ветер
он щекочет траву пожелтевшую
знай что скоро осень застынет на твоих веках
и солью морской прорастет слезами
во мне теперь утонули загустевшее море
в бутылке из-под разлитого по венам вина
я одиноко там плаваю и молчу
набрав в рот уставшей воды
тебя рядом нет
ты оставалась
а я
давай не про меня
резко заболело
грустью отчаянно и заняло туго
втором по обнаженной свежескошенной полю
оторвалось и унесло нашей памятью
так тихо в твоем мире
что даже градом бубнит спелое небо словам
понимаешь когда ты по венам
приходила обнаженным лезвием
я останавливал свой выдох
я останавливал все лишние молчания
не нужно
умоляю
не нужно
душить простужено сердце
крови нет уже там
раз выпадешь усталым снегом
ляжешь под ноги чужие и тяжелые
пережуйте и заблаговременно выплюнь если не нравится
глотай меня как причастие
ты счастье моего несчастья
сейчас лето
но я упорно жду грядущих морозов
ты говоришь что памятью будешь
забудешь лишь солнце проснется снова
Отток одна заняв раз
и напоследок
я желаю тебе любить по-настоящему
я желаю тебе не падать и не умирать
даже когда сильно захочется
даже когда не о чем говорить
наедине со своим безграничным морем
где уже нет моей воды
