Текст песни Саша Пивненко - Літак
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Ніч. Бездонна й тиха ніч. Навколо все поснуло. А в небі, що безмежне й невиразно димне Між хмарами пливе літак. У тому літаку сини, захисники землі, відважні вояки, що страху зазирають у самі вічі. Летять… І ще не знають… Що то останні миті в їхньому житті. Хтось згадує, як тиждень ще тому З подвір`я проводжала його мати Зі слізьми на очах казала щоб себе беріг. І щоб обов`язково повертався. Хтось згадує дружину й сина. Що палко так чекають його вдома. Як на прощання ніжно цілував їх. Не стримувавши чоловічі сльози. Години тануть… І припиняє існування час… Та раптом - вибух. То снаряд, що чортів син, поцілив точно у ціль. Літак підбито. Пожежа. Втрата висоти. Ще кілька мить… І - спалах. Шалене сяйво освітило. літню ніч. І тиша враз… З півсотні вояків… Нікого не лишилося в живих. В новинах скажуть, що встановлять винних. Вестимуть слідства, шукатимуть правдиві факти. Та хіба легше стане на душі близьким? І чи загояться з роками страшні рани? Вони назавжди покинули цей світ. Немов зірки на небосхилі згасли. Проте живуть у пам`яті й в серцях людей. Бо справжні герої ніколи не вмирають. Смотрите также:
Все тексты Саша Пивненко >>> |
|
Ночь. Бездонная и тихая ночь.
Вокруг все уснули.
А в небе, безграничное и невнятно дымное
Между облаками плывет самолет.
В том самолете сына, защитники земли,
отважные воины, что страха заглядывают в самые глаза.
Летят ...
И еще не знают ...
Что это последние мгновения в их жизни.
Кто-то вспоминает, как неделю еще потому
С двор провожала его мать
Со слезами на глазах говорила чтобы себя берег.
И чтобы обязательно возвращался.
Кто-то вспоминает жену и сына.
Пылко так ждут его дома.
Как на прощание нежно целовал их.
НЕ стримувавшы мужские слезы.
Часы тают ...
И прекращает существование время ...
И вдруг - взрыв.
То снаряд, чертей сын, попал точно в цель.
Самолет подведены.
Пожар.
Потеря высоты.
Еще несколько миг ...
И - вспышка. Безумная сияние осветило.
летнюю ночь.
И тишина сразу ...
С полсотни воинов ... Никого не осталось в живых.
В новостях скажут, что установят виновных.
Вести следствия, искать правдивые факты.
Но разве легче станет на душе близким?
И заживут с годами страшные раны?
Они навсегда покинули этот мир.
Словно звезды на небосклоне угасли.
Однако живут в памяти и в сердцах людей.
Ибо настоящие герои никогда не умирают.
