Текст песни Сергій Жадан - Ще один рік свої тримаються за своїх
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
+++ Ще один рік свої тримаються за своїх. Нічні вогні схожі на пташині хвости. Що робить смерть? Роз’єднує всіх, ламає мову, мов залізничні мости. І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть, нею все одно пишуть, щойно минає шок. Поети, вони як лисиці – першими чують смерть, першими брешуть на місяць, який ще не зійшов. Пишуть знаками, серед яких ми живемо. Але знаки змінюються, як і кожен із нас. Змінюється все. Змінюється почерк. Змінюється письмо – в ньому все більше присутній минулий час. В минулому часі згадуються імена, в минулому часі більшість дієслів, в минулому часі пишуться території, а ось війна пишеться в теперішньому і з маленької в кожному з листів. В теперішньому говориться до нічних гостей. Темрява додає ваги словам. І чоловіки так називають своїх дітей, ніби дають імена рікам і островам. Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова. Коли врожаєм відходить письмо старе. Вчись говорити так, ніби твої слова – останнє, що почує той, хто завтра помре. Літні ріки обступає трава. Теплу твань торкає важке весло. Птахи вгорі, ніби дієслова, складаються в дієслівні рими всім на зло. Смотрите также:
Все тексты Сергій Жадан >>> |
|
+++
Еще один год свои держатся за своих.
Ночные огни похожи на птичьи хвосты.
Что делает смерть? Разъединяет всех,
ломает язык, как железнодорожные мосты.
И когда речь, будто позвоночник, разбита до отказа,
ней все равно пишут, только проходит шок.
Поэты, они как лисы - первыми слышат смерть,
первыми врут в месяц, еще не сошел.
Пишут знаками, среди которых мы живем.
Но знаки меняются, как и каждый из нас.
Меняется все.
Меняется почерк.
Меняется письмо -
в нем все больше присутствует прошедшее время.
В прошедшем времени упоминаются имена,
в прошедшем времени большинство глаголов,
в прошедшем времени пишутся территории, а вот война
пишется в настоящем
и с маленькой в каждом из писем.
В настоящем говорится в ночных гостей.
Темнота добавляет веса словам.
И мужчины так называют своих детей,
будто дают имена рекам и островам.
Когда каждая буква в слове нежность - важная и новая.
Когда урожаем отходит письмо старое.
Учись говорить так, будто твои слова -
последнее, что услышит тот, кто завтра умрет.
Летние реки обступает трава.
Теплую тина трогает тяжелое весло.
Птицы вверху, что глаголы,
состоят в глагольные рифмы всем назло.
