Текст песни Сергій Жадан - Він був листоношею в Амстердамі...
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Він був листоношею в Амстердамі, слухав аббу, сидів на трамі, дивився порно у вихідні. Друзі його, пияки-радикали, говорили: „Ми все провтикали, ми, можна сказати, по вуха в лайні. В країні стагнація і мудацтво, лібералізм і продажне лівацтво, і неясно, що нас трима на плаву. Євросоюзом керує сволота. Вони говорять – „Свобода, свобода”, а піди-но, купи нормальну траву. Але на Сході ще є країна, вона сьогодні, можливо, єдина, де сонце свободи не встигло зайти. Де вірять в людину – вільну, розкуту. Спробуй пробити канали збуту, давай наведемо культурні мости! Там втіха сходить на кожну хату. Церкви московського патріархату знімають вроки і славлять джа. Мануфактура та інші крами там контролюються профспілками, і співом ясніє колгоспна межа! Там п’ють абсент при застудній хворобі. Там демони у жіночій подобі, сховавши в горлі темну пітьму, сповнять усяку твою забаганку. Давай, чувак – привези афганку!” – повторювали вони йому. І він ступив на цю дивну трасу. Авіалініями Донбасу, де на сніданок – лише бухло, мріючи про країну шалену, він вилетів за кордони шенгену, лишивши все, що в нього було. Ступивши на землю в місті Донецьку, з усіх іноземних знаючи грецьку, котру тут нібито знали всі, він трапив до рук дивовижній парі – водій на форді й друг на кумарі. І сяяли зорі у всій красі. Водій сказав: „Все нормально, зьома, давай, почувайся у нас, як вдома, тут друзі навколо, бачиш і сам. Ти трапив на землю обітовану. Їдьмо в Стаханов, там стільки плану, що вистачить на весь Амстердам!” Був простір вечірньою сутінню скутий. Стояла зима. Починався лютий. І місяць за ними гнався, як птах. Тривожно світилися терикони, на Україну ішли циклони, й душі тонули в глибоких снігах. На сорок п’ятому кілометрі вони застигли в злій круговерті, і тьма огорнула їх мулом густим. Водій промовив: „Йохан, братішка, по ходу, виходить, усім нам кришка, молися своїм растаманським святим!” Замерзло пальне і стихала мова. Смерть надійшла із портів, з Азова, і демон смутку над ними літав. Випивши дезодорант, щоб зігрітись, він намагався комусь дозвонитись, але телефон йому відповідав: „На даний момент абонент недоступний. Життя – процес взагалі підступний, так ніби тонеш серед ріки. Смерть твоя – невелика втрата, просто змінюється оператор, й повільно зникають вхідні дзвінки Смотрите также:
Все тексты Сергій Жадан >>> |
|
He was a postman in Amsterdam,
listened to the abbu, sat on the tram,
watched porn on the weekend.
His friends, drunken radicals,
they said, “We all stabbed,
we can say by ear in shit.
In the country stagnation and wisdom,
liberalism and mercenary leftism,
and it is unclear that we are afloat.
The European Union is ruled by a bastard.
They say - "Freedom, freedom",
and go, buy normal grass.
But in the East there is still a country
she is perhaps the only one today,
where the sun of freedom did not have time to set.
Where they believe in a person - free, free.
Try to break through sales channels,
let's bring cultural bridges!
There the joy goes to every house.
Churches of the Moscow Patriarchate
take lessons and glorify ja.
Manufactory and other stores
there are controlled by trade unions,
and singing brightens the collective farm border!
They drink absinthe for colds.
There are demons in female form,
hiding the dark darkness in his throat,
will fulfill all your whims.
Come on, dude, bring the Afghan! ” -
they repeated to him.
And he set foot on this strange route.
Donbass Airlines,
where for breakfast - only booze,
dreaming of a crazy country,
he flew outside Schengen,
leaving everything he had.
Stepping on the ground in the city of Donetsk,
of all foreigners knowing Greek,
which everyone here supposedly knew,
he fell into the hands of an amazing couple -
a driver in a Ford and a friend in a Kumara.
And the stars shone in all their beauty.
The driver said: "Everything is fine, winter,
come on, feel at home with us,
here are friends around, you see.
You have landed on the Promised Land.
Let's go to Stakhanov, there are so many plans,
that will be enough for the whole of Amsterdam! ”
There was space in the evening twilight.
It was winter. February began.
And the moon chased after them like a bird.
Annoyingly glowing heaps,
cyclones went to Ukraine,
and souls drowned in deep snow.
At the forty-fifth kilometer
they froze in a vicious circle,
and darkness enveloped them in thick silt.
The driver said, “Johan, little brother,
along the way, it turns out we all have a cover,
pray to your Rastaman saints! ”
The fuel froze and the language died down.
Death came from the ports, from Azov,
and the demon of sorrow flew over them.
After drinking deodorant to keep warm,
he was trying to call someone
but the phone answered him:
"The subscriber is currently unavailable.
Life is an insidious process in general,
as if drowning in the middle of a river.
Your death is a small loss,
just change the operator,
and incoming calls slowly disappear
