Текст песни Сергій Жадан - Вірші
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
*** Можливо, я просто не вмію передати все це словами. Навіть не знаю, що це – образа чи радість. Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами. Але див не буває, тому я просто не озираюсь. Просто потрібно бути терплячими і міцними. Все закінчилося. Ми лишилися в більшості. Просто цей світ не може в собі вмістити такої кількості болю й такої кількості ніжності. Виснажені надвечір’я, розламані ранки, приголосні твого шепоту, настояні на алкоголі. Умілий лікар вилікує будь-які рани. Час, який у нас є, зцілить будь-які болі. Скільки б могло по всьому лишитись повітря нічного, скільки тепла в траві й голосів на березі. Але чорта з два – я не виніс з собою нічого: все залишилося там, в безкінечному вересні. Збираю розкидані речі, вертаю позичені суми. З ким хотів – погодився, з ким устиг – попрощався. Порожні легені, як порожні трюми – стільки місця для радості, стільки місця для щастя. *** Давай, скажи їй щось, зупини Немає жодної ночі, немає війни Серед цієї темряви та висоти Є лише її вперте бажання піти Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти? Просто спини її, не відпускай її Хай далі говорить усі дурниці свої Хай далі змішує кров свою зі слізьми Потім колись вона піде Але хай залишиться до зими Подивись, які тепер довгі ночі, які тягучі дими Навіть якщо світло зранку буде сліпуче та голубе Вона все одно послухає лише тебе! Навіть якщо її святі будуть суворі та злі Хай це станеться потім чи не станеться взагалі Але не відпускай її доки сонце проступає в імлі Навіть якщо завершиться осінь і почнеться зима Вона все одно найбільше боїться лишатись сама Навіть якщо її святі будуть добрими у своїй журбі Вона все одно може поскаржитись лише тобі Можливо тому, що найсамотніше почувається саме в юрбі Скажи їй щось, чого ніколи не говорив Щось про людей і птахів, про тварин і риб Щось про вічність вугілля і невагомість зерна Про те, що життя має тривати навіть тоді, коли триває війна Хто тобі, зрештою, ще повірить, якщо не вона? *** Я так і не зрозумів кількох речей – легкого зламу її плечей, твердого металу її образ, того, чого не було без нас, того, що ламало наші хребти, того, що варто було зберегти. Я так нічого і не знайшов. Ще одна спроба, ще один шов. Ще один сплеск на нічній ріці. Що можна згадати наприкінці? Протяг у венах, сніг в очах. Навчись розбиратись у простих речах. Я хотів давати всьому імена. Оскільки мова завжди одна. І ім’я для всього завжди одне. Саме воно й хвилювало мене. Стільки речей – складних і простих. Я все назвав. Я нічого не встиг. Я не встиг їй сказати, що береги не мають значення і ваги, не мають наслідків і причин, що всі ми лишаємося ні з чим, що її сліди на нічному снігу – єдине, що має якусь вагу. Я не став говорити, що кожен із нас тримається власних імен і назв, аби не лишатись на самоті. Так багато всього в житті – впертість твоя і присутність твоя. Мені просто подобається її ім’я. Не розуміючи літер і слів, чорних хвиль, вологих полів, болючих ключиць і повільних вен. Важливим є кожне з імен, кожна із вивітрених ночей, кожна з речей, кожна з речей. *** Десь на початку осені з’являються тиша й міць, Так, немов небеса зачиняють свої майстерні. За кілька днів усе зрушиться з усталених місць, Оскільки все розламується й міняється в серпні. Стебла, сховані між сторінок, Фарба небес – суха, осіння. Серпневі яблука схожі на вагітних жінок: За ніжністю шкіри чується твердість насіння. Павутина тонкими волокнами залітає у сни, Тумани стоять на воді, ніби пороми. Вагітні жінки схожі на яблука восени: Не знати, чого в них більше – стиглості чи утоми. Не знати, чого більше в просторі – прозорості чи пітьми, І хто читає це небо, мов заборонену книгу Між повітрям осені й повітрям зими, Між голосами дощу й голосами снігу, Між тим, що повинно статись, і тим, що сталося вже, Між дотиками прокидань і рівним вогнем застуди, Між тим, що тебе вбиває, і тим, що береже, Між тим, чого не було, і тим, чого не буде. Смотрите также:
Все тексты Сергій Жадан >>> |
|
***
Maybe I just can't put it all into words.
I do not even know that it is an insult or a joy.
I would like to look back at the night with flashes and wonders.
But the miracles do not happen, so I just do not look back.
You just have to be patient and strong.
It's over. We stayed in the majority.
Just this world cannot contain itself
so much pain and so much tenderness.
Exhausted evenings, broken wounds,
written in your whisper, insisting on alcohol.
A skilled doctor heals any wounds.
The time we have will heal any pain.
How much air could be left in the night,
how much heat in the grass and voices on the shore.
But the hell of two - I didn't bring anything with me:
everything remained there in endless September.
I collect scattered things, return the borrowed amounts.
Whom I wanted - I agreed with whom I had time - said goodbye.
Empty lungs like empty holds -
so much room for joy, so much room for happiness.
***
Come on, tell her something, stop it
There is no night, no war
Amidst this darkness and height
There is only her stubborn desire to leave
Who else, say, calm down and stop, if not you?
Just back her up, don't let her go
Let all the fools speak further
Let him mix his blood with tears
Then sometime she will leave
But let it stay until winter
Look what a long night now, what a lingering smoke
Even if the light is dazzling and blue in the morning
She will only listen to you anyway!
Even if her saints are severe and evil
Let it happen then or it won't happen at all
But do not let her go until the sun is in the haze
Even if autumn ends and winter begins
She is still most afraid of leaving herself
Even if her saints are good in their grief
She can only complain to you
Probably because it feels the most lonely in the crowd
Tell her something he never said
Something about humans and birds, animals and fish
Something about the eternity of coal and the weightlessness of grain
That life should last even when war is ongoing
Who else will believe you, if not her?
***
I didn't understand a few things -
a slight fracture of her shoulders,
solid metal its image,
what was not without us,
that broke our ridges,
of what was worth saving.
I didn't find anything like that.
Another try, another stitch.
Another splash on the night river.
What can be mentioned in the end?
Extension in the veins, snow in the eyes.
Learn to understand the simple things.
I wanted to give everyone names.
Because language is always one.
And the name for everything is always one.
It was what excited me.
So many things are complicated and simple.
I called everything. I didn't have time.
I didn't have time to tell her what the shores were
no matter what the weight,
have no consequences or causes,
that we are all left with nothing,
that its footprints in the night snow -
the only one that has any weight.
I did not say that each of us
keeps its own names and names,
not to be left alone.
So much in life -
your stubbornness and your presence.
I just like her name.
Without understanding the letters and words,
black waves, wet fields,
painful clavicles and slow veins.
Every name is important,
every weathered night,
every thing, every thing.
***
Somewhere in the early fall, silence and power emerge,
Yes, as if the heavens were closing their workshops.
In a few days, everything will move from the established places,
Because everything breaks down and changes in August.
Stems hidden between pages,
Sky paint - dry, autumn.
August Apples Like Pregnant Women:
The tenderness of the skin can hear the hardness of the seeds.
A web of thin fibers flies into dreams,
Fogs stand on the water like ferries.
Pregnant women look like apples in the fall:
Not knowing what is more in them - maturity or fatigue.
Not knowing what's more in space - transparency or darkness,
And whoever reads this heaven is like a forbidden book
Between the air of autumn and the air of winter,
Between the voices of the rain and the voices of the snow,
Between what has to happen and what has already happened,
Between the touches of tipping and the even cold of the cold,
Between what kills you and what kills you,
Between what was not and what will not be.
