Текст песни Сергій Шишкін - Босанова
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
В ритмі босанови відійшов вчорашній день. І у тому ж ритмі день почався новий. Вересень постукав у вікно моє - дзелень. Це і буде звук моєї босанови. Акварелі вже наготував. Обійшов навшпиньки царство зелені. До роботи, правда, не ставав Бо не знає, чи потрібно це мені. А я і сам не відаю, що треба ще мені. Хіба лиш постать рідную у рідному вікні. Я сам загублений давно у часі і юрбі, І це освітлене вікно ношу я сам, я сам в собі. Зависає в небі щось подібне до журби. Це моєї пісні нестійка основа. Мабуть вже розвіявся би настрій цей, якби Не взяла б його до себе босанова. З нею ми удвох не пропадем. Пам"ять ця примхлива та довірлива. Є між нами кілька спільних тем Варто записати їх розбірливо. А я і сам не відаю, що треба ще мені. Хіба лиш постать рідную у рідному вікні. Я сам загублений давно у часі і юрбі, І це освітлене вікно ношу я сам, я сам в собі. В сутінках реальність теж втрачає певний світ. В сутінках душа не має більше мови. Про майбутнє думати даремно і не слід. Слід за так віддатись чарам босанови. Хай вона турбується сама, Варто раз на осінь це дозволити. Більшої приємності нема, Ніж себе ні в чому не неволити. В ритмі босанови відійшов вчорашній день. І у тому ж ритмі день почався новий. Жовтень вже постукав у вікно моє - дзелень. Певно, це кінець моєї босанови... Смотрите также:Все тексты Сергій Шишкін >>> |
|
В ритме босановы отошел вчерашний день.
И в том же ритме день начался новый.
Сентябрь постучал в окно мое - дзинь.
Это и будет звук моей босановы.
Акварели уже приготовил.
Обошел на цыпочках царство зелени.
К работе, правда, не становился
Потому что не знает, нужно ли это мне.
А я и сам не знаю,
что надо еще мне.
Разве что фигура родную
в родном окне.
Я сам потерян давно
во времени и толпе,
И это освещенное окно
ношу я сам, я сам в себе.
Зависает в небе что-то вроде печали.
Это моей песни неустойчивая основа.
Видимо уже развеялся бы настроение это, если бы
Не взяла бы его к себе босанова.
С ней мы вдвоем не пропадет.
Пам "ять эта капризная и доверчивая.
Есть между нами несколько общих тем
Следует записать их разборчиво.
А я и сам не знаю,
что надо еще мне.
Разве что фигура родную
в родном окне.
Я сам потерян давно
во времени и толпе,
И это освещенное окно
ношу я сам, я сам в себе.
В сумерках реальность тоже теряет определенный мир.
В сумерках душа не имеет больше речи.
О будущем думать бесполезно и не следует.
Вслед за так отдаться чарам босановы.
Пусть она беспокоится же,
Стоит раз на осень это позволить.
Большей приятности нету,
Чем себя ни в чем не держать.
В ритме босановы отошел вчерашний день.
И в том же ритме день начался новый.
Октябрь уж постучал в окно мое - дзинь.
Вероятно, это конец моей босановы ...
