Текст песни Тартак та Нічлава - не кажи нікому
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою… Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі… То що ж робити – сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу – з новими ворогами? Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться – “Хай поживе ще трошки” Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого… Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я – то хто? Зайве питання… Для нас це не проста війна – це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу… І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія – на повстанців… Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани… А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих… Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо… Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я… Тіла загинуть – житиме ідея… А наші душі тут – в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах… Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому. Смотрите также:
Все тексты Тартак та Нічлава >>> |
|
When the war breaks out the door ,
Not protect speech and press on paper.
You must go , you must take arms
I defend the right to life in the crucible of battle ...
One problem went west , the other came from the east.
Again, tears, fear again , again suffering for the people.
Again, behind the liberators
Came new invaders and torturers ...
So what to do - sit back,
Quietly look at murder and torment ?
Or, taking the blessing of the mother mom
Start a fight - with new enemies?
Cry me Mom, when I die .
During his land for Ukraine
Cry me sister, not to mention anyone
What I will not return home.
Flows tear prohornuyuchy wrinkles.
My mom prays - "Long will live a little more "
For so long did not see his son
And ever see him alive ...
You know , Mom , I'm still on track !
Karayus , tormented , but not repent !
If not me - then who? Needless to questions ...
For us it is not just a war - a liberation movement .
People are driven to the east, like cattle,
Degrading to destroy human form ...
And to protect these people there is no chance
They have one hope - the rebel ...
Cry me Mom, when I die .
During his land for Ukraine
Cry me sister, not to mention anyone
What I will not return home.
Years later , the earth heals wounds
Will remain alive single veterans ...
And how many of those who did not come home
They lie in their graves unknown land ...
Slowly melt our strength , and we all know
As the war with the alien still lose ...
Let our victories are relatively small ,
And most importantly, our people remained on their land.
No one knows who I am , no one knows where I am ...
Body die - live idea ...
And our soul is - in the family spaces -
Volyn forests of the Carpathian Mountains ...
Cry me Mom, when I die .
During his land for Ukraine
Cry me sister, not to mention anyone
What I will not return home.
