Текст песни балада - Бондарівна
На этой странице находится текст песни балада - Бондарівна, а также перевод песни и видео или клип.
|
У містечку Богуславку Каньовського пана Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. У містечку Богуславку сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, як сива голубка. Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв, Обійняв він Бондарівну та й поцілував. «Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!» Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо: «Тікай, тікай. Бондарівно, буде тобі лихо!» Ой тікала Бондарівна з високого мосту; Сама ж вона хорошая, хорошого зросту. Ой тікала Бондарівна помежи горами, А за нею два жовніри з голими шаблями. Ой повели Бондарівну помежи крамниці, — Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці: «Ой чи хочеш. Бондарівно, ізо мною жити, А чи волиш. Бондарівно, в сирій землі гнити?» «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити. Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!» Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала. Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала... «Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати: Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!» Ой посунув пан Каньовський по столу таляри: «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне! Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, — Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!» Ударився старий Бондар в стіну головою: «Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!» Ой поклали Бондарівну на тесову лавку, Поки звелів пан Каньовський викопати ямку. Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину, Поки звелів пан Каньовський зробить домовину. Ударили в усі дзвони, музики заграли, А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали! |
В городке Богуславку Каневского господина
Там гуляла Бондаривна, как пишная пава.
В городке Богуславку сидит девок кучка,
Между ними Бондаривна, как седая голубка.
Пришел к ним господин Каневский
и шапочку изняв,
Занял он Бондаривну и поцеловал.
«Ой не могу господин Каневский меня целовать,
Только способен господин Каневский меня снимать обувь »
Ой шепнули люди добрые Бондаривну тихо:
«Беги, беги. Бондаривну, будет тебе беда! »
Ой убегала Бондаривна с высокого моста;
Сама же она хорошая, хорошего роста.
Ой убегала Бондаривна помежи горами,
А за ней два солдаты с голыми саблями.
Ой повели Бондаривну помежи магазина, -
Прицелился господин Каневский с серебряной ружья:
«Ой хочешь. Бондаривну, изо мной жить,
А Волыни. Бондаривну, в сырой земле гнить? »
«Ой волю же я, господин Каневский, в сырой земле гнить.
Чем с тобой поневоле в этом мире жить! »
Ой как только Бондаривна и это является сказала.
Ой выстрелил господин Каневский - Бондаривна упала ...
«Ой идите к Бондаря, дайте отцу знать:
Пусть идет своей дочери насмерть наряжать »
Ой подвинул господин Каневский по столу талеры:
«Это тебе, старый Бондарь, за лицо румяное!
Ой на тебе, старый Бондарь, талярикив бочку, -
Вот тебе, старый Бондарь, за хорошую дочь! »
Ударился старый Бондарь в стену головой
«Бондаривну, моя дочка, пропал я с тобой!»
Ой положили Бондаривну на тесовую скамейку,
Пока велел господин Каневский выкопать ямку.
Лежит, лежит Бондаривна день да еще и час,
Пока велел господин Каневский сделает гроб.
Ударили во все колокола, музыки заиграли,
А уж девушку Бондаривну навеки спрятали!