Текст песни Чорні черешні - Балада про білого і чорного ангела
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Липневої нічки зустрілась я з янголом близько торкнувся легенько крилом, мовив голосом тихим: побудь, мов, зі мною, приємне твоє товариство, у плавнях Орільських ми знайдемо радість і втіху! Рука льодяна мого серця палкого торкнулась, холодні вуста усміхались так ніжно й принадно, незчулась душа, як спокою і волі позбулась, і, відчаєм гнана, пішла до Ріки на пораду: "Ореле, матусю, рятуй, моя пристрасть — мов пастка, висушує спрага, жага невгамовна і згуба. Який він вродливий, який неземний і прекрасний! І все ж він жартує і зовсім мене він не любить." Й шепнула Орілька: "Лети, моя донечко, далі! Ти, бідна, не білого янгола, чорного стріла. Той чорний лиш тішитись буде з твоєї печалі. А білий, де, знаєш сама, його скрута обсіла. Шкодуй, моя донечко, серця на любощі зайві, Не пий, моя донечко, з глека цього — він порожній. Не схиб, бо часу в тебе мало для праці зосталось, Нехай він іде собі геть, янгол тьми подорожній! До білого линь, і молися, якщо він озветься, І слабкість спокутуй свою, і благай про натхнення! Бо янгол той чорний — спокуса земна, що минеться, А янгол той білий — Покликання Вічне, поетко!" …Облудлої хтивості пута ослабли, і тіло оману дурну подолавши, злетіло над плесом. І янгола чорного тінь у воді розчинилась. І янгола білого усміх сяйнув в піднебессі… Смотрите также:
Все тексты Чорні черешні >>> |
|
Июльской ночки встретилась я с ангелом около
коснулся слегка крылом, сказал голосом тихим:
побудь, как, со мной, приятное твое общество,
в плавнях Орельский мы найдем радость и удовольствие!
Рука ледяная моего сердца пылкого коснулась,
холодные губы улыбались так нежно и привлекательно,
заметила душа, как покоя и воли избавилась,
и, отчаянием гонимая, пошла к реке на совет:
"Орел, мама, спасай, моя страсть - как ловушка,
высушивает жажда, жажда неуемная и погибель.
Какой он красивый, который неземной и прекрасный!
И все же он шутит и совсем меня он не любит. "
И шепнула Орелька: "Лети, моя доченька, дальше!
Ты, бедная, не белого ангела, черного стрела.
Тот черный только радоваться будет с твоей печали.
А белый, где, знаешь сам, его трудности обсела.
Жалей, моя доченька, сердца на ласки излишни,
Не пей, моя доченька, из кувшина этого - он пустой.
Не ошибется, потому что времени у тебя мало для труда осталось,
Пусть он идет прочь, ангел тьмы прохожий!
До белого линь, и молись, если он отзовется,
И слабость искупи свою, и моли о вдохновения!
Потому ангел тот черный - соблазн земная, что пройдет,
А ангел тот белый - Призвание Вечное, поэтесса! "
... Облудлои сладострастия путы ослабли, и тело
заблуждение глупую преодолев, взлетело над гладью.
И ангела черного тень в воде растворилась.
И ангела белого улыбка сверкнул в небе ...
