Текст песни AsQuette - Посторонній
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Я так і не став своїм, та не здав собі, тому навалюю, бо перевів у голос не всьо ше Я сам собі не устав, стабільно аварії тепер і мій психолог – це зошит І мені головне – не німіти, на мене ніби костолом діє кнопка mute Або просто роль віє простором, в ній я посторонній, немов Камю Я топтав дорогами, бодав пороги, від октав до могил і хто б дав по рогам Аби не парило, шо вам не фонтан, ви молите болтам на гонор і понтам убогим Я не здавався, я було перелазив усюди, перетягав єбєнями мої поламані лаби Казали, мов, доволі музики, пора би до бабок, і я кидав, але вона ніби мана мене вабить То мої сублімації, я порю і точу, потім я кінчу мінусом на козлів Пропала суть, нема цілі, говорю шо хочу, бо ніби Кім Чен Ін, я собаку з’їв тут І мій стимул – це ступор, нехай мені не мати монумент, медалі, я ніби ментал далі Товктиму цю ступу, і я би не міняв мої моменти вдалі на кілометри й далі Я волав на музу декаду, долав і мусив втикати як там у мусор знов опускається стадо за лайк А вона, коли зло випускається, встане сама і мене за руки-ноги таскає і садить за майк Поки вона мене кидала серенадами та сальсами, долі не завадило давати Ренесансу би Але як ти задівати не старався би - зайнято, я добивати буду сам себе Темп, шо випадає мені, зашвидкий Одного дня я покладу свій стяг Нехай це розриває мене на шматки Та навіть зламаним я тут буду до кінця Смотрите также:
Все тексты AsQuette >>> |
|
I never became my own, but I didn't give up, so I'm pushing, because I didn't translate everything into a voice yet
I did not get up myself, the accident is now stable and my psychologist is a notebook
And the main thing for me is not to be dumb, the mute button acts on me like a church
Or just the role blows through space, in it I am a stranger, like Camus
I trampled on the roads, dug thresholds, from octaves to graves and who would give on the horns
In order not to soar that you do not have a fountain, you pray to the bolts for pride and to the poor.
I didn't give up, I was climbing everywhere, dragging my broken foreheads with fucks
They said, like, enough music, it's time for the grandmothers, and I threw, but she seems to lure me
Then my sublimations, I dig and sharpen, then I end up with a minus on the goats
The point is gone, there is no purpose, I say what I want, because like Kim Jong Un, I ate the dog here
And my stimulus is a stupor, let me not have a monument, medals, I seem to be mentally further
I will push this stupa, and I would not change my moments for miles and beyond
I yelled at the muse for a decade, overcame and had to stick as the herd falls into the garbage again for like
And she, when the evil is released, gets up by herself and drags me by the arms and legs and puts me on a T-shirt
As long as she threw me serenades and salsas, fate would not prevent giving the Renaissance
But no matter how hard you try to touch it - it's busy, I'll finish myself
The pace that falls to me is fast
One day I will put up my flag
Let it tear me to pieces
And even broken I will be here until the end
