Текст песни Віктор Баранов - Українці мої
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми українці? І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми на Вкраїні – таки український народ, А не просто населення, як це у звітах дається. І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина. І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край – територія, а не Вкраїна. Я до себе каже і до кожного з вас – Говори! Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитайте у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чим солодший од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога. Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? Чи в “моголах” і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у думах смиренністю “меншого брата”? Українці мої! Як гірчать мені власні слова… Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Я вже й сам ладен мовить: “Воно тобі треба?.. Стерпи!” Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву? То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє на тлін українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами? Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна… |
|
I feed in myself, I feed with you, among people,
I nourish in books, look at the leather side:
De that rik, de that damnation day and day,
If we are Ukrainian, forgot, what are our Ukrainian?
І scho є in us is the soul, according to the hair of the garlic and bounty,
First, we have a thought, as if we’d like,
First in the Ukrainian people are Ukrainian people,
And not just a population, for example.
First of all, our hops are in the possession, and not in the barilah of wine.
First generosity is in hearts, and not in licentiary storehouses.
І що є we have a mov, і schо ukrainian won,
Without the yoke, our land is a territory, not Ukraine.
I’m to myself even і to dermal skin of you - Speak!
It’s spoken, I want my good to get in!
Feel at home: vіdkoli, since
How long did ukrainian citizens have for themselves?
Zaitoimo th about those, as I am friendly together, reached the booty,
In a certain home, our zbagnut unlucky,
Chim malod ode to honey, we saw a child forgetting
Рідних office, і pіsen, і dzherel, і stitch on the threshold.
Ukrainian! That vkraintsy with you, what yak?
Chi in the “Mughals" and death judged us the share of Pihat?
Chi in our grave
Shch rozsvіv us at thoughts the humility of the “little brother”?
Ukrainian! Yak gіrchat menі vlasnі words ...
I know good, stink for you - not licorice hotels.
Ale mushu kazati, more than heart, mov candle, splash,
If I bachu, I’m fiercely ignoring myself in the country.
I’m all right to say: “Vono toby treba? .. Endure!”
Well, I want, in Ukrainian, you have a big deal:
For the sake of whom does Shevchenko go bulo in the Orsk steppe?
For whose sake hovat svіy bіl for a soldier’s freebie?
That hiba is not in vain, our dawn does not waddle,
I hiba is not only for the eternity of Ukraine between us,
If you go to the barns of the valley and dawns of Kobzar
Mi and dos spokіyno myself pochuvєm Ukrainians?
Ukrainian! May God give you happiness and strength.
It’s possible to live with Khokhl, and not that hlibina.
Tilki hto Well, prick the sky to heal to your graves,
I’m not zrajed by you, you are indignant in Ukraine ...
