Текст песни Вікторія Дикобраз - Бюрократія
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Коли посаду смерті зайняла молоденька дівчина, у комітеті виникла хвиля сумнівів, яка згодом переросла у занепокоєння, але тему замнули. Просто спершу усіх зачепило, що з'явилась загроза для старого устрою й ладу. Наприклад, пенсійний вік підняли, а смертний - занизили. Як тут навести баланс, адже пекло, пекло - воно як нічний клуб: живе за рахунок клієнтів. А тут комунальні на рай - черги виросли, з'явилась загроза для найстабільнішого у світі бізнесу. Що молоді знають про збереження економіки? Як довіряти смерті з наївними поглядами і святими поривами? Натомість склалося непогано. Усе врятували юнаки і хлопчики. Молода Смерть полюбила торкатися їхньої шкіри, Їхніх гарячих легень і сердець, наповнених шкодою звичок, патріотизмом та іншими небезпечними сумішами. Смерть казала, ось як! вони дихають - як завмирають - Це ж найгарніше, що є на землі, найрідніше, що у батьків - як до них не торкнутися? Шкода, що хлопчики не могли перенести аж надто закоханих доторків смерті. Врешті, у пеклі розслабилися, про черги перестали згадувати взагалі, рай відмінив податки. Практика показує, до нових традицій епохи звикають повільно, хай і з якимись пожертвами - але звикають завжди, і в усіх комітетах. Смотрите также:
Все тексты Вікторія Дикобраз >>> |
|
Когда должность смерти заняла молоденькая девушка,
в комитете возникла волна сомнений,
которая впоследствии переросла в беспокойство,
но тему замнулы.
Просто сначала всех задело,
что появилась угроза для старого устройства и порядка.
Например, пенсионный возраст подняли, а смертный - занизили.
Как здесь привести баланс, ведь ад,
ад - оно как ночной клуб: живет за счет клиентов.
А здесь коммунальные в рай -
очереди выросли,
появилась угроза для стабильного в мире бизнеса.
Что молодые знают о сохранении экономики?
Как доверять смерти с наивными взглядами
и святыми порывами?
Зато сложилось неплохо.
Все спасли юноши и мальчики.
Молодая Смерть полюбила касаться их кожи,
Их горячих легких и сердца,
наполненных вредом привычек, патриотизмом
и другими опасными смесями.
Смерть говорила, вот как! они дышат - как замирают -
Это же красивое, что есть на земле, родное, что у родителей -
как к ним
не затронуть?
Жаль, что мальчики не могли перенести слишком
влюбленных прикосновений смерти.
Наконец, в аду расслабились,
об очередях перестали вспоминать вообще,
рай отменил налоги.
Практика показывает,
к новым традициям эпохи привыкают медленно,
пусть и с какими пожертвованиями -
но привыкают всегда,
и во всех комитетах.
