Текст песни Втрачаю Контроль - Вагони
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Лиш нові вагони, ті ж сірі перони, У будні, у свято захмарений двір, Життя – це наш потяг, людей забобони, Що треба зійти – хотів, не хотів… Ці станції з часом забруднені стали, І човгання інших платформами днів, І це відчуття – ніби нас обігнали, Ті, хто на потяг учора лиш сів. Годинника дзвони на нашім вокзалі, Мене проводжають, лякають щодня, Бо звуки тих дзвонів рахують недбало, І з ними все швидше минає життя. У цих ліхтарях я здаюся старішим, Хоч бритва учора торкала мене, Я дихаю так немов сорокарічний, І вдома мене ніхто вже не жде. По коліям - скрегіт, по рельсам – лиш плач, І миті плацкарту зі мною вартують, Попутчики зло так в подушки мовчать, Мовчання як сила чомусь не гартує… Цей поїзд зупинить лиш висадки час, Коли пасажири похилять від втоми, У гості тоді не приїду до Вас, Замовкли вагони і старі перони… Годинника дзвони на нашім вокзалі, Мене проводжають, лякають щодня, Бо звуки тих дзвонів рахують недбало, І з ними все швидше минає життя. Смотрите также:Все тексты Втрачаю Контроль >>> |
|
Только новые вагоны, те же серые перроны,
В будни, в праздник заоблачный двор,
Жизнь - это наш поезд, людей предрассудки,
Что нужно сойти - хотел, не хотел ...
Эти станции со временем загрязненные стали,
И шарканье других платформами дней,
И это ощущение - будто нас обогнали,
Те, кто на поезд вчера лишь сел.
Часов колокола на нашем вокзале,
Меня провожают, пугают ежедневно,
Потому звуки тех колоколов считают небрежно,
И с ними все быстрее проходит жизнь.
В этих фонарях я сдаюсь старше,
Хотя бритва вчера трогала меня,
Я дышу так как сорокалетний,
И дома меня никто не ждет.
По путям - скрежет, по рельсам - лишь плач,
И момент плацкарта со мной стоят,
Попутчики зло так в подушки молчат,
Молчание как сила почему-то не закаляет ...
Этот поезд остановит лишь высадки время,
Когда пассажиры Склонив от усталости,
В гости тогда не приеду к Вам,
Замолчали вагоны и старые перроны ...
Часов колокола на нашем вокзале,
Меня провожают, пугают ежедневно,
Потому звуки тех колоколов считают небрежно,
И с ними все быстрее проходит жизнь.
