Текст песни Celebrenko - Потяг
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Уяви собі потяг, у якому мільярд місць і вагонів – мільйон. Плацкарти, купе… Трохи далі люкси. І не забудь про незліченну кількість людей, які подорожуть цим потягом. Вони подорожують вже протягом неймовірно довгого проміжку часу. Хтось готується зійти на найближчій зупинці, хтось ще сидить у залі очікування, а хтось і донині блукає у своїх нездійсненних мрій та думок нескінченній долині. Просто через те, що одного дня згаяв час і залишився на пероні. Але не про цих людей веде розповідь моє перо, ні… Набагато цікавіше зазирнути всередину хоча б одного з вагонів. В кожного пасажира є своє місце призначення, до якого він добирається цим потягом. Невідомо зумовлена їхня поїздка лише до пригод потягом чи, можливо, в них були причини грунтовніші. Вони товаришують і сваряться, дружать, кохаються… Вони мають різні переконання, вони різних національностей, мають різні вподобання і на вигляд вони дуже різні теж. Єдине, що їх об’єднує – цей довбаний поїзд. І ми з тобою є його пасажирами, друже, теж. Та, як і наші попутчики не можемо сказати напевно, що чекає на нас в кінці цієї мандрівки? Може винагородою для всіх нас стане райська благодать? Чи всі старання виявляться марними і ми не отримаємо нічого, крім страждань? Або ми не отримаємо взагалі нічого? Що, як раптом на нас чекає пустота і тиша? Але єдине, що у нас є це надія. Надія на те, що кожен з нас, будинок свій не дарма залишив. Займаючи своє місце у цьому ешелоні. І незалежно від висновку, який кожен зробить собі наприкінці пройденого шляху, дуже хотілося б, щоб число тих людей, які все ж пройшли цю дорогу, не стало стадом. Смотрите также:
Все тексты Celebrenko >>> |
|
Imagine a train with a billion seats and a million cars. Seats, compartments… A little further suites. And don't forget the countless people who will travel by this train. They have been traveling for an incredibly long time. Some are preparing to get off at the nearest stop, some are still sitting in the waiting room, and some are still wandering in their unrealizable dreams and thoughts to the endless valley. Simply because one day he wasted time and stayed on the platform. But my pen is not about these people, nor… It is much more interesting to look inside at least one of the cars. Each passenger has his own destination, to which he gets by this train. It is unknown whether their trip was due only to the train adventures, or perhaps they had more serious reasons. They make friends and quarrel, make friends, make love… They have different beliefs, they are of different nationalities, they have different preferences and they look very different too. The only thing that unites them is this fucking train. And you and I are his passengers, my friend, too.
But, like our fellow travelers, we can not say for sure what awaits us at the end of this journey? Maybe the reward for all of us will be heavenly grace? Will all efforts be in vain and we will receive nothing but suffering? Or will we get nothing at all? What if suddenly emptiness and silence await us? But the only thing we have is hope. The hope is that each of us left his house for a reason. Taking his place in this echelon. And regardless of the conclusion that everyone will make at the end of the journey, it would be very desirable that the number of people who still passed this road did not become a herd.
