Текст песни Dahok Feat Masja - Просто відпусти
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Проти природи не попреш, проти кохання теж, Скажи мені чому, чи загубила свої межі Чому сидиш у сірих мріях і розбитих снах, Чому ти віриш принципам а не бажанням, в чому страх? Чому в своїх кімната заповнених табачним димом Малюєш візерунки що здаються на картини Чому шукаєш у очах загублену надію Ти знаєш що ці очі змучені, закрий їх на хвилину Поринь у спогади, навчись літати в небесах Нехай в уявності, але відчуй цей дивний потяг Залиш позаду страту свого втраченого щастя Не обертайся ні на мить, а думай що чекає завтра Ти знаєш все минає, і біль минає теж безслідно Палити фотографії з альбому якось дивно Ці контури у памяті знов зявляться з туману А їх лиш час безслідно і назавжди видаляє Навіщо залишати шрами з нами на серцях Навіщо вірити комусь і знов вилазити на дах Навіщо опускати руки після першої невдачі Завжди іти в перед, незнати що чекає далі Немає жалю жалить у давно заживші рани Так просто, невиразно, привселюдно А цього не чекали Все зруйнували, так само як розбили Вавилон По тій самій причині, не розуміння один одного Телефони часом вимкнуті, не в мережі, Ми в темноті поза зоною приховані Коли потрібно просто відпусти Все прийде з часом, тільки не спіши Телефони часом вимкнуті, не в мережі, Ми в темноті поза зоною приховані Коли потрібно просто відпусти Все прийде з часом, тільки не спіши (Все буде добре, тільки не спіши) Вже може досить забувати телефонний номер Шукати десь на картах долі, непройдені дороги Дивитись по сто раз одне і те саме німе кіно, Вдавати що немає кращого уже давним давно Закінчилися титри на екранах сині Навіщо заповняти вени кровю і шукати сили Навіщо відривати від історії початки Мости палити вечорами, зранку знову будувати Навіщо так наївно вірити у казку І кожен ранок надягати на своє обличчя маски І на очах повязки, невже так легше жити Не бачити самому, а тільки чути й так робити Знову курити, і випускати дим, Вдивлятися у небо як розчиняється із вітром Навіщо помічати сивину скрізь всі дзеркала Невже неможна зрозуміти не змінити правила Навіщо голосно кричати, можна тихо промовчати Можна за течією йти, а можна на берег вилізти Ось так сидіти і спостерігати за всіма І при нагоді подавати руку тим, кому це необхідно Чому так легко забувати тих кого немає поряд Але коли придавить шукати в телефонних кодах Зявлятись у рігтонах таких приємних та далеких Навіщо розлучатись з посмішкою, зустрічатись в нервах 4 рази Телефони часом вимкнуті, не в мережі, Ми в темноті поза зоною приховані Коли потрібно просто відпусти Все прийде з часом, тільки не спіши |
|
Против природы не попрешь, против любви тоже,
Скажи мне почему, потеряла свои границы
Почему сидишь в серых мечтах и разбитых снах,
Почему ты веришь принципам а не желанием, в чем страх?
Почему в своих комната заполненных табачных дымом
Рисуешь узоры кажущиеся на картины
Почему ищешь в глазах потерянную надежду
Ты знаешь что эти глаза измученные, закрой их на минуту
Окунись в воспоминания, научись летать в небесах
Пусть в мнимости, но почувствуй этот странный поезд
Оставь позади казнь своего утраченного счастья
Не оборачивайся ни на минуту, а думай что ждет завтра
Ты знаешь все проходит, и боль проходит тоже бесследно
Курить фотографии из альбома как-то странно
Эти контуры в памяти вновь появятся из тумана
А их только время бесследно и навсегда удаляет
Зачем оставлять шрамы с нами на сердцах
Зачем верить кому-то и снова вылезать на крышу
Зачем опускать руки после первой неудачи
Всегда идти в перед, не знать что ждет дальше
Есть сожаления жалит в давно заживших раны
Так просто, невнятно, публично
А этого не ожидали
Все разрушили, так же как разбили Вавилон
По той же причине, не понимание друг друга
Телефоны время отключены, не в сети,
Мы в темноте вне зоны скрытые
Когда нужно просто отпусти
Все придет со временем, только не спеши
Телефоны время отключены, не в сети,
Мы в темноте вне зоны скрытые
Когда нужно просто отпусти
Все придет со временем, только не спеши
(Все будет хорошо, только не спеши)
Уже может довольно забывать телефонный номер
Искать где-то на картах судьбы, пройден дороги
Смотреть по сто раз одно и то же немое кино,
Делать что нет лучшего уже давным давно
Закончились титры на экранах синие
Зачем заполнять вены кровью и искать силы
Зачем отрывать от истории начала
Мосты курить по вечерам, утром снова строить
Зачем так наивно верить в сказку
И каждое утро надевать на лице маски
И на глазах повязки, неужели так легче жить
Не видать самому, а только слышать и так делать
Опять курить, и выпускать дым,
Всматриваться в небо как растворяется с ветром
Зачем замечать седину везде все зеркала
Неужели нельзя понять не изменить правила
Зачем громко кричать, можно тихо промолчать
Можно по течению идти, а можно на берег вылезти
Вот так сидеть и наблюдать за всеми
И при случае подавать руку тем, кому это необходимо
Почему так легко забывать тех, кого нет рядом
Но когда придавит искать в телефонных кодах
Появляться в ригтонах таких приятных и дальних
Зачем расставаться с улыбкой, встречаться в нервах
4 раза
Телефоны время отключены, не в сети,
Мы в темноте вне зоны скрытые
Когда нужно просто отпусти
Все придет со временем, только не спеши
