Текст песни GRAVITAЦИЯ - Любов у серці ще жива
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще. Не було зайвих слів, образ, переживань. Просто пішов і зруйнував мої всі сподівання. Не зупиняла тоді. Дала змогу піти. Хоч жалкувала до сліз потім насамоті. Ти ж знав, як сильно любила, себе всю віддавала. З тобою бути хотіла, інших не помічала. Але замало, мабуть, було тобі цього. І вже не повернуть в серця наші тепло. Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще. А за вікном знов весна. Така ж як була тоді. Вона, мабуть, ще не зна, що ми уже не ті. Що не зосталось нічого від нашого кохання. Між нами лише соло холодного мовчання. І знов згадаю тебе, твої слова, поцілунки. І пам`ять знов завдає нестерпної муки. Все залишилось позаду. Нічого не повернуть. Та серцю є що сказати, воно не може забуть. Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще. Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще. Смотрите также:
Все тексты GRAVITAЦИЯ >>> |
|
Знаешь, к сожалению, любовь в сердце еще жива.
Слеза, как хрусталь, словами нежно промовля.
Умоляет, постой. Не стоит разрушать до основания
Мир наших надежд. Они не догорели еще.
Не было лишних слов, образ, переживаний.
Просто пошел и разрушил мои все ожидания.
Не останавливала тогда. Позволила уйти.
Хотя жалела до слез потом в одиночестве.
Ты знал, как сильно любила, себя всю отдавала.
С тобой быть хотела, других не замечала.
Но мало, видимо, было тебе этого.
И уже не вернут в сердца наши тепло.
Знаешь, к сожалению, любовь в сердце еще жива.
Слеза, как хрусталь, словами нежно промовля.
Умоляет, постой. Не стоит разрушать до основания
Мир наших надежд. Они не догорели еще.
А за окном снова весна. Такая же как была тогда.
Она, видимо, еще не знает, что мы уже не те.
Что не осталось ничего от нашей любви.
Между нами только соло холодного молчания.
И снова вспомню тебя, твои слова, поцелуи.
И память вновь наносит невыносимой муки.
Все осталось позади. Ничего не вернут.
И сердцу есть что сказать, оно не может забыть.
Знаешь, к сожалению, любовь в сердце еще жива.
Слеза, как хрусталь, словами нежно промовля.
Умоляет, постой. Не стоит разрушать до основания
Мир наших надежд. Они не догорели еще.
Знаешь, к сожалению, любовь в сердце еще жива.
Слеза, как хрусталь, словами нежно промовля.
Умоляет, постой. Не стоит разрушать до основания
Мир наших надежд. Они не догорели еще.
