Текст песни Грудень - Сонцезалежний
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Де ти ходиш, де ти є Знов виглядаю тебе І так хочу обпікти очі Що вийшли з пітьми І не звикли до Світла Опісля вічної ночі. То не сльози, біль не біль То твоя ласка пронизує Морок в зіницях. І тіло так прагне іти за тобою Іти по воді І здійматись у хвилях. Ставай на хвилі, я бачив чим ти є, ставай на хвилі, Допоки Сонце не зникне назавжди, ставай на хвилі Ніхто не треба, лиш небо і земля та море синє Ніхто не прийде, нікого не чекай, ставай на хвилі. Здійнятися увись, знаючи, що не долетиш, На півшляху до Сонця в полум'янім вогні згориш. Кінець свій наближаєш з кожним змахом крила, Але так - іншого шляху нема. Не відчуває тіло під ногами Землі До крові пальці із нігтями зтираю по стіні Яскраво спалахнути хоч би на одну мить Високо, аж там де Сонце горить. За тобою крізь весь Світ (ехом Світ) Аж туди ти ти геть не ховаєш своєї крони З глибокої ночі до ночі Де світло не гасне і кров не холоне. Де мене чекає Сонце, Де повсюди видно небо, Де у хмари прагнуть гори Стрімголов несусь до тебе. Темний та Сонцезалежний Втрачений, але сердешний, Крилами хапаюсь ледве. За вітри, за край безмежжя Просто я Сонцезалежний, Гасну у безодні мертвій Падаю в пітьму кремезну До кінця, поки не щезну. Вже так багато часу, як у хвиль нема води, І на обрисах понівечених втриматися би. Там, де небо простягається до самої землі, Мої крила розпрямляються і я іду на зліт. У замарених очах не залишилося тепла, Спалахують вітрила й тягне течія до дна: Як вже вічного не буде із невічного як ми, Краще, прагнучи до Сонця згоріти, ніж згнивати на Землі. Вставай Вставай Вставай Вставай Ставай на хвилі, я бачив чим ти є, ставай на хвилі, Допоки Сонце не зникне назавжди, ставай на хвилі В свої долоні все небо огорни й вітри прозорі До сяйва світла тягнися догори в небес просторі. Я хочу щоб ти дивилася завжди у очі милі Де Сонце тягне проміння до води ставай на хвилі. Ніхто не треба, лиш небо і земля та море синє Ніхто не прийде, нікого не чекай, ставай на хвилі. Не треба вниз тягнути мене, дай мені нестися уперед і наробити помилок. Я заберусь на небу і впаду щасливий так і не досягши ані Сонця, ні зірок. І течія відносить усе швидше, час збиратися на гребні тих високих чорних хвиль. Таким немає місця на Землі і не знайдеться серед тисячі морських миль. Де мене чекає Сонце, Де повсюди видно небо, Де у хмари прагнуть гори Стрімголов несусь до тебе. Темний та Сонцезалежний Втрачений, але сердешний, Крилами хапаюсь ледве. За вітри, за край безмежжя Просто я Сонцезалежний, Гасну у безодні мертвій Падаю в пітьму кремезну До кінця, поки не щезну. Смотрите также:Все тексты Грудень >>> |
|
Где ты ходишь, где ты есть
Снова выгляжу тебя
И так хочу обжечь глаза
Вышедшие из тьмы
И не привыкли к Света
После вечной ночи.
Это не слезы, боль не боль
Так твоя ласка пронизывает
Мрак в зрачках.
И тело так стремится следовать за тобой
Идти по воде
И подниматься в волнах.
Становись на волне, я видел чем ты есть, становись на волне,
Пока Солнце не исчезнет навсегда, становись на волне
Никто не надо, только небо и земля и море синее
Никто не придет, никого не жди, становись на волне.
Подниматься ввысь, зная, что не долетишь,
На полпути к Солнцу в пламенном огне сгоришь.
Конец свой приближаешь с каждым взмахом крыла,
Но да – другого пути нет.
Не чувствует тело под ногами Земли
До крови пальцы с ногтями стираю по стене
Ярко вспыхнуть хотя бы на мгновение
Высоко, там, где Солнце горит.
За тобой сквозь весь Мир (эхом Мир)
Даже туда ты не скрываешь своей кроны.
С глубокой ночи до ночи
Где свет не гаснет и кровь не стынет.
Где меня ждет Солнце,
Где повсюду видно небо,
Где в облака стремятся горы
Сломя голову несусь к тебе.
Темный и Солнцезависимый
Утраченный, но сердечный,
Крыльями хватаюсь едва.
За ветры, за край беспредела
Просто я Солнцезависимый,
Тушу в бездне мертвой
Падаю во тьму коренастую
До конца, пока не исчезну.
Уже так много времени, как у волн нет воды,
И на очертаниях изуродованных удержаться бы.
Там, где небо простирается до самой земли,
Мои крылья распрямляются и я иду на взлет.
В замаранных глазах не осталось тепла,
Вспыхивают паруса и тянет течение ко дну:
Как уж вечного не будет с невечного как мы,
Лучше, стремясь к Солнцу сгореть, чем сгнивать на Земле.
Вставай
Вставай
Вставай
Вставай
Становись на волне, я видел чем ты есть, становись на волне,
Пока Солнце не исчезнет навсегда, становись на волне
В свои ладони все небо огни и ветры прозрачны
К сиянию света тянись кверху в небесном пространстве.
Я хочу чтобы ты смотрела всегда в глаза милые
Де Солнце тянет лучи к воде становись на волне.
Никто не надо, только небо и земля и море синее
Никто не придет, никого не жди, становись на волне.
Не надо вниз тянуть меня, дай мне нестись вперед и совершить ошибки.
Я заберусь на небо и упаду счастлив так и не достигнув ни Солнца, ни звезд.
И течение уносит все быстрее, пора собираться на гребне тех высоких черных волн.
Таким нет места на Земле и не найдется среди тысяч морских миль.
Где меня ждет Солнце,
Где повсюду видно небо,
Где в облака стремятся горы
Сломя голову несусь к тебе.
Темный и Солнцезависимый
Утраченный, но сердечный,
Крыльями хватаюсь едва.
За ветры, за край беспредела
Просто я Солнцезависимый,
Тушу в бездне мертвой
Падаю во тьму коренастую
До конца, пока не исчезну.
