Текст песни noronk - Як боляче поезію нести
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Як боляче поезію нести! З реальністю ще важче поєднати. О Господи, навіщо в душу Ти Талант здарив безримне римувати? Бо легше йти і жити просто так, Без почуття прекрасного й святого. Дивись: он йде — в поезії бідак, Йому метафори та рими ні до чого. Не бачить він, як ранок позіха, Не перейметься росами на травах. До музики вітрів душа його глуха, І не хвилюють вранішні заграви. Направду, легше жити без поем, На прагматизмі долю збудувавши. Життя ж поета — серця вічний щем, До болю він приречений назавше. До болю за людей, за їхні сни, За батьківщину, за билину в полі. Йому болить, як з клена восени Зриває вітер листя, наче долю. Йому не байдуже, як бусурман Плюндрує землю, скроплену потами Його батьків, коли чорніє лан, І солов’ї не плачуть над гаями. Як боляче поезію нести! Та все ж, Господь, зависнувши на злеті, Я дякую, що Ти створив мене таким, Бо ж Ти і Сам найперший із поетів. Це ж Ти писав поезію планет, Із хаосу творив вселенську пісню. Чи ж може хто цей сонячний сонет Переспівати і за цілу вічність? |
|
How painful to carry poetry!
It is even harder to combine with reality.
O Lord, why in thy soul
Talent happened to rhyme rhythmically?
Because it's easier to go and live just like that,
Without feeling beautiful and holy.
Look: he goes - in poetry miserable,
He metaphors and rhymes to nothing.
He doesn't see the morning yawn,
Do not worry about dew on the grass.
To the music of the winds his soul is deaf,
And do not care about the morning jams.
In fact, it's easier to live without poems,
On pragmatism, building fate.
The life of the poet is the heart of eternal stillness,
He is doomed to pain forever.
To the pain for the people, for their dreams,
For the homeland, for the plants in the field.
It hurts like a maple in the fall
The wind blows the leaves like fate.
He does not care, as a boozurman
Plunds the earth, sprinkled with sweat
His parents, when the flax turns black,
And nightingales don't cry over groves.
How painful to carry poetry!
Yet, the Lord, hovering on the rise,
I thank you
made me like this,
For You and Himself are the first of the poets.
You wrote poetry of the planets,
Out of the chaos he created a universal song.
Can anyone have this solar sonnet
To sing for all eternity?
