Текст песни Pud - У - РАНА
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
«У-РА-НА» або « Тисяча років самоти…» Літературно-музична композиція О.Пуденкова за творами : Ю.Тарнавського,В.Голобородька,О.Довгоноса,Л.Українки та А.Малишка. ________________________________________________________________ Серед темної ночі будиться Україна немов від кроків біля хати. Серед нічної тиші крізь музику зір чути крики, п’яний спів – це українські покоління вертаються з нічних пиятик де пропили рідну мову. Несли її, несли, тисячу років, дали вам в руки а ви бездари пропили її за одну ніч! Чути ляскіт долонь сміх, запах вина, початок свята, щось ось-ось буде закриває Україна лице долонями. Над степом, якого більше немає квилить чайка, що не може вмерти вже вісімсот років, за дітьми плаче – Київськими бульварами танцюють, вальс «Берізки» каштани. З ощипаними серцями, бодай – би повсихали! Батьки ведуть своїх дітей в червоних нашийниках «Галстуках», на привязях, мов псів,до псарень, де вчать брехати. Українські діти хотіли-б щось сказати, та тільки стогнуть – роти набиті англійською мовою, аж видулися щоки, це матусі їх так нагодували, дбають,щоб були пухкенькі. Не соромно тобі, мій народе? Що ось уже тисячу років Кажеш сам собі: Нам немає місця на своїй землі, Нам нікуди подітись в цьому світі, Ми емігруємо лише до давньої Греції, Розгорнувши Гомерову «Ілліаду»,- Аби вижити ми себе вбиваємо. Зтираємо своє ім’я – ім’я українця – з лиця землі. Як власний плювок, Ми відмовляємося від своєї мови, Як від якогось не здійсненого злочину, У якому нас нібито звинувачують… Тож глянь на себе,мій любий вік,- Цивілізованих калік… Уже світає, а ще імла… На небі зморшка лягла. Яка зайшла мені печаль! Промінні заори воралися в хмари Чую фанфари! Як зайшла ж мені печаль… Ой,не фанфари то,а сурми і гармати. Лежи не прокидайся моя мати! Прокляття всім,прокляття всім хто звіром став. І знову беремо Євангеліє,філософів,поєтів. Людина ,що сказала : - убивати –гріх! - на ранок з Простреленою головою. Й собаки за тіло на смітнику гризуться. Лежи не прокидайся моя мати! Велика ідея потребує жертв…але хіба то є жертва, коли звір звіра їсть? звір звіра їсть… мовчимо?... Авжеж… Адже так простіше Не чути , не бачити, Все залишити.. Може «хтось» прийде Та зробить все за нас пізніше… Пізніше …потім… Навпаки! Якщо вам в очі кажуть «Дураки»! А рука сама вже тягнеться до петлі… Що зміниться для нас в країні рідній? Шукають харч на смітнику старі, Від холоднечі помирають бідні – Як не назви ,а все для нас одне : В безсиллі ницім п’ястуки стискати ! Що назви нам коли життя сумне … Нас змушує всякчасно пам’ятати : Що,ми,«раби» немає гірших в світі! Феллаги партії щасливіші від нас Бо в них і розум, і думки сповиті, А в нас вогонь Тітана ще не згас . Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом,силою малі , Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі… Все життя твоє - диво дивне, Як Дніпра твого течія, Ніжна й щира,в літах зазивна,. Україно,любов моя. І летять біля тебе з ночі Всі походи і солов’ї , Обсідаючи зоряні очі Та безсмертні уста твої. У прощанні та зустрічанні, В смутку ,в радості молодій, В росах біленьких, уклечанні. Ти надія мені із надій. Наче мати в своїм привіті, Наче посестра між людьми, І якщо ти живеш на світі Значить будемо жити і ми... 2013 р. |
|
«У-РА-НА» или «Тысяча лет одиночества ...»
Литературно-музыкальная композиция О.Пуденкова по произведениям: Ю.Тарнавського, В.Голобородько, О.Довгоноса, Л. и А. Малышко.
________________________________________________________________
Среди темной ночи
пробуждается Украины
как от шагов
возле дома.
Среди ночной тишины
через музыку зрение
слышны крики,
пьяный пение -
это украинские поколения
возвращаются
из ночных возлияний
где пропили
родной язык.
Несли ее,
несли,
тысячу лет,
дали вам в руки
а вы бездари пропили ее
за одну ночь!
Слышать хлопанье ладоней
смех,
запах вина,
начало праздника,
-то вот-вот будет
закрывает Украины
лицо ладонями.
Над степью,
которого больше нет
стонет чайка,
что не может умереть
уже восемьсот лет,
за детьми плачет -
киевскими бульварами
танцуют,
вальс «Березки»
каштаны.
С ощипанимы сердцами,
хотя - бы высохли!
Родители ведут своих детей
в красных ошейниках
«Галстук»,
на привязи,
как псов, к псарен,
где учат врать.
украинские дети
хотели-бы что-то сказать,
и только стонут -
роты набитые на английском языке,
вплоть вспучились щеки,
это мамы
их так накормили,
заботятся, чтобы были пухленькие.
Не стыдно ли тебе,
мой народ?
Что вот уже тысячу лет
Говоришь себе:
Нам нет места на своей земле,
Нам некуда деваться в этом мире,
Мы эмигрируют только к древней Греции,
Развернув Гомера «Иллиаду», -
Чтобы выжить мы себя убиваем.
Зтираемо имя - имя украинском - с лица земли.
Как собственный плевок,
Мы отказываемся от своего языка,
Как от какого Несостоявшийся преступления,
В котором нас якобы обвиняют ...
Поэтому посмотри на себя, мой дорогой возраст -
Цивилизованных калек ...
Уже светает, а еще мгла ...
На небе морщина легла.
Которая зашла мне печаль!
Лучах заорете воралися в облака
Слышу фанфары!
Как зашла мне печаль ...
Ой, не фанфары то, а трубы и пушки.
Лежи НЕ просыпайся моя мать!
Проклятие всем, проклятие всем
кто зверем стал.
И снова берем Евангелие, философов, поет.
Человек, сказала: - убивать -грих! - наутро с
Простреленной головой.
И собаки за тело на свалке грызутся.
Лежи НЕ просыпайся моя мать!
Большая идея требует жертв ... но разве это жертва,
когда зверь зверя ест?
зверь зверя ест ...
молчим? ...
Да ...
Ведь так проще
Не слышно, не видать,
Все оставить ..
Может «кто-то» придет
И сделает все за нас позже ...
Позже ... потом ...
Наоборот!
Если вам в глаза говорят «Дураки»!
А рука сама уже тянется к петле ...
Что изменится для нас в стране родной?
Ищут пищу на помойке старые,
От стужи умирают бедные -
Как ни назови, а все для нас одно:
В бессилии ницим кулаки сжимать!
Что названия нам когда жизнь грустном ...
Нас заставляет всякчасно помнить:
Что, мы, «рабы» нет худших в мире!
Феллагы партии счастливее нас
У них и ум, и мысли рождены,
А у нас огонь Титана еще не угас.
Мы паралитики с блестящими глазами,
Большие духом, силой малы,
Орлиные крылья слышим за плечами,
Сами же цепями прикованы к земле ...
Всю жизнь твоя - диво дивное,
Как Днепра твоего течение,
Нежная и искренняя, в возрасте призывно ,.
Украина, любовь моя.
И летят у тебя с ночи
Все походы и соловьи,
Обсидаючы звездные глаза
И бессмертные уста твои.
В прощании и встречей,
В печали, в радости молодой,
В росах беленьких, уклечанни.
Ты надежда мне с надежд.
Как иметь в своем привет,
Как посестра между людьми,
И если ты живешь на свете
Значит будем жить и мы ...
2013
