Текст песни Tatyana Bovanenko - На кордоні зими
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
на кордоні зими ми здалися і склали зброю забували міста,зали́шили блокпости ми були взаємною нагородою,чи війною? а втім,серце моє,я не знаю ким ми були ми лишали квитки,дзвонили на пів дорозі ки́дали слухавки,обривали усі зв'язки споруди́ли блокади,лишилися зовсім не в змозі повернути назад,ми забули усі стежки на кордоні зими ми згубили усі кордони загубились самі,дійшли до чіткої межі від нас не лишилось нічого, окрім вже звичної втоми і наші стосунки немов розламані вітражі втім,серце моє,ми здалися і що наразі? де ми є і ким ми, усе ж, були? ми більше не діти,відпустили старі образи між нами прірва, сказали,що відболить ми не знаємо один одного телефонів ми змінили адреси,друзів і ворогів ми проводжали людей,зустрічали їх на перонах намагались позбавитись почуттів але час - значно мудріша структура в нього є на все плани,розклад,система дій нам не підвладна ні редакція,ні коректура просто іноді хочеться чути голос твій це врешті збувається один раз на два роки і серце стискається до набридливих мені сліз я чекаю і вочевидь, чекатиму доти доки серце до тебе стихне,відпустить злість на кордоні зими ми лиши́лися пооди́нці викреслили з пам'яті один одного імена ми були взаємним випробуванням, але зовсім не в тому віці і як наслідок - "нас" нема. Смотрите также:Все тексты Tatyana Bovanenko >>> |
|
at the border of winter we surrendered and laid down our arms
forgot cities, left checkpoints
were we a mutual reward or a war?
and yet, my heart, I do not know
who we were
we left the tickets, called halfway
they hung up, cut off all connections
built blockades, remained completely unable
turn back, we forgot all the trails
on the border of winter we have lost all borders
lost themselves, reached a clear limit
there is nothing left of us but the usual one
fatigue
and our relationship is like broken stained glass
however, my heart, we have surrendered and what now?
where are we and who have we been?
we are no longer children, let go of old images
the chasm between us,
said it would hurt
we don't know each other's phones
we changed addresses, friends and enemies
we escorted people, met them on the platforms
tried to get rid of feelings
but time is a much wiser structure
he has all the plans, schedule, system of actions
neither editing nor proofreading is subject to us
just sometimes I want to hear your voice
this eventually comes true once every two years
and my heart shrinks to tears that bore me
I am waiting and obviously I will wait until then
until your heart calms down, let go of your anger
on the border of winter we were left alone
erased from memory each other's names
we were a mutual test,
but not at that age
and as a consequence, "we" do not exist.
