Текст песни 10 - 10
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
А зараз я розповім тобі, як зустрічався з дияволом. Диявол, Маріє, керується єдиним правилом: він вводить тобі під шкіру мед і олово, він пришиває тобі до тіла своє серце й голову. Ходи тепер з його головою, дивися його очима. Лови тепер сонце в небі, думай, у чому причина. Все одно нічого не зрозумієш, нічого не упіймаєш. Залишишся з тим, у що віриш, себто із тим, що маєш. Диявол, Маріє, — чорний кравець із Бронкса, в легені йому залито вогонь, в очах його тане бронза, шиє святкові костюми, виміряє коштовну тканину, влаштовує перестрілки й вуличну різанину. Приводить до себе вночі золотих китаянок, топить в затоці їхні тіла на ранок, вкладає тобі до рук пакунки й ранкову пресу, просить віднести, записує на шпалерах адресу. І я, Маріє, розносив спраглим ці передачі, ці невагомі згортки, ці конверти гарячі, зношував серце під улюбленою футболкою, пробивав собі шкіру його циганською голкою. Але мене завжди рятувала твоя увага, тримала твоєї любові липнева спрага, боронили твої дерева, що снігом покрилися, наповнювала теплом родимок твоїх кирилиця. Диявол, Маріє, не знає, що має робити з нами, з нашими голосами, з нашими снами. Він має справу з шовком, він тримається суші. Що йому наші біди, що йому наші душі? Йому ніколи не знати, як ламається голос від розмов із тобою, як висихає горло від того, що ти мовчиш, як виростають рослини й гояться шрами від твоєї світлої слини. Що він може знати в своїй майстерні? Наші співи для нього — такі нестерпні. Наша запеклість для нього — така противна. Відсутність віри для нього особливо дивна. А зараз я раскажу як сустракаўся з д'яблам. Д'ябал, кіруецца одным адзіным правілам: ён уводзіць табе пад скуру мёд і волава, ён прышывае сваё сэрца і галаву. Д'ябал, - чорны кравец з Бронкса, ў лёгкія агонь у вачах растае бронза, шые касцюмы, памерае тканіна, задавальняе перастрэлкі разню. Прыводзіць да сябе ноччу кітаянак, топіць у заліве іх цела на раніцу, ўкладвае табе ў рукі пакеты і прэсу, просіць аднесці, Д'ябал, Марыя, не ведае, што павінен рабіць з намі, з нашымі галасамі, з нашымі снамі. Ён мае справу з шоўкам, ён трымаецца сушы. Што яму нашыя беды, яму нашы душы? Што ён можа ведаць у сваёй майстэрні? Нашы песні для яго - такія невыносныя. Наша лютасьці для яго - такая адваротная. Адсутнасць веры для яго асабліва дзіўная. Смотрите также:
Все тексты 10 >>> |
|
And now I'll tell you how I met the devil.
The devil, Marie, is guided by a single rule:
he puts honey and tin under your skin,
it sews your heart and head to your body.
Now walk with his head, look with his eyes.
Catch the sun in the sky now, think what the reason is.
You still don't understand anything, you don't catch anything.
You remain with what you believe in, that is, with what you have.
The Devil, Marie, is a black tailor from the Bronx,
he has a fire in his lungs, bronze in his eyes,
sews holiday costumes, measures valuable fabric,
arranges shootouts and street slaughter.
It brings to itself the golden Chinese women at night,
drown in the bay their bodies in the morning,
puts in your hands packages and morning press,
asks to carry, writes on the wallpaper address.
And I, Marie, thirsty for these programs,
these weightless rolls, these envelopes are hot,
wore a heart under his favorite t-shirt,
punched his skin with his gypsy needle.
But I was always saved by your attention,
your thirst for love in July,
your trees covered with snow covered
filled the warmth of your cyrillic birthmark.
The devil, Marie, doesn't know what to do with us,
with our voices, with our dreams.
It deals with silk, it sticks to land.
What is our misery to him, what is our soul to him?
He never knows how his voice breaks
from talking to you as your throat dries
from the fact that you are silent as the plants grow
and the scars of your light saliva heal.
What can he know in his workshop?
Our singing for him is so unbearable.
Our fierceness for him is so nasty.
The lack of faith for him is especially strange.
And now I'll tell you how I met the devil.
The devil is governed by one single rule:
he puts honey and tin under your skin,
he sews his heart and head.
The Devil, a black tailor from the Bronx,
bronze melts into the flames of light in the eyes,
sews costumes, measures fabric,
satisfies the massacre of the massacre.
Bringing night Chinese
drown in the bay of their bodies in the morning,
puts packages and press into your hands,
asks to carry,
The devil, Maria, doesn't know what to do with us,
with our voices, with our dreams.
It deals with silk, it sticks to sushi.
What are our troubles to him, our souls to him?
What can he know in his workshop?
Our songs are so unbearable for him.
Our fury for him is so nasty.
The lack of faith for him is especially strange.
