Текст песни Іван Байдак - У мене ніхто ніколи не закохувався....
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
У мене ніхто ніколи не закохувався, жінки були мов прохідні поїзди, немов короткі обідні перерви, передчасні оргазми. Вони залишали мене в холодні довгі ночі розбитим, як оманливі дзеркала, знівеченим, як зношений одяг, спустошеним, як запас мого бару… Вони ішли, а я писав поеми, губився серед запитань, знаходячи нові дилеми, сидів і згадував навіщо взагалі це все розпочалось… Здавалось, вони скоріше спробують вегетаріанство, змінять стать і зневіряться в релігії, звернуться до пластичної хірургії, огорнуть своє тіло татуюваннями, тобто спробують в цьому світі все, але навіть тоді у мене не закохаються… У мене ніхто ніколи не закохувався: навіть коли ми кохались у парках та скверах, курили на дахах закинутих будинків, сварились у переповнених трамваях, вони ніколи в мене не закохувались… Вони не закохувались коли втікали з моїх обіймів, коли намагались врятуватись, посилаючись на недовіру контрацептивам, збій менструального циклу та інші протерті відмовки… Коли зрештою піддавались на мої любощі, коли їх накривала нестримна хвиля бажання, а шкіра наповнювалась вологістю заборони. Вони ніколи в мене не закохувались… Вони ніколи в мене не закохувались. Вони розчинялись, мов цукор у каві, шукали ніжність, яку давно забули, спокій, який назавжди втратили… Я для них лише приємний спогад, яскрава подія, яку запишуть в щоденник, постійно згадуватимуть, але ніколи не сприйматимуть всерйоз… Бо хто ти є? Простий знедолений письменник, який сковує красивими словами, а солодким голосом переконує у їх відвертості, про що я тільки думаю, засліплений ідеєю мистецтва, коли пишу ці душевні історії чи вдовольняюсь ласками випадкових грішниць, і чи надіюсь, що одного разу ти прийдеш мов ранкова прохолода, чи, одержимий пристрастю, я продовжую вбиватись у нових рядках… Здається, колись мої чорнила висохнуть, я ж випишусь до останньої краплі крові, а ти ніколи в мене не закохувалась, ТИ завжди любила лише моїх героїв… Смотрите также:
Все тексты Іван Байдак >>> |
|
I haven’t gotten any nausea, there’s a lot of cool buys, a few short breaks, and orgasms.
They stole me in a cold night, beat us, like won’t the mirror, let us know, like the relationship of clothes, let go, as if there was a reserve of my bar ...
The stinks were gone, and I wrote a poem, ruining the middle of powering, knowing new dilemmas, sitting and thinking about everything I got into trouble ...
It worked, it’s better to try vegetarians soon, to remember to become and to become angry in religion, to be bent to plastic hirurgi, to bend your body with tatuyuvanny, to try everything in general, but to go to it now ...
At me nihto nikoli not suffocating:
if they wandered around in the parks and squares, smoked boobs on the dahahs, boiled at the second-best trams, the nichols stinked in me ...
They didn’t stink, if they forced them into my arms, if they got drunk, they tried to have contraceptives, they had to clean their menstrual cycle ... If they didn’t want to go away, I would like to give them a free drink.
Stink nikoli in me did not stoop ...
Stink nikoli in me did not stoop. The stinks were taken away, mov zucor from Kavi, they joked about something, they forgot about yak for a long time, they calmly, they spent a lot of time ... I don’t want the best guess for them, I’m like to write down yak, I can write it down a little, I don’t want to let it go ...
Bo hto ti є? I’m a simple writer, I’m saying something with beautiful words, and I’ll reconfirm with my sweet voice my voice, I think about it, I want to hear ideas, if I write I’m very happy, I’m very glad to have some kind of pleasure, chi, obsessed with addiction, I keep driving in new lines ...
Hey, pricked up my naughty hang, I’m succumbing to the remains of blood, but these nichols didn’t stoop in me, TI always wanted more than my heroes ...
