• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Оксана Забужко - Клітемнестра

    Просмотров: 8
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Оксана Забужко - Клітемнестра, а также перевод песни и видео или клип.
    Кассандра (до Клітемнестри):
    …Ти, правда, і не жінка.

    Леся Українка

    Агамемнон іде —
    піднімається сходами, й сонце
    світить у спину йому, і увесь він відлунює міддю,
    мов налитий війною бовван, і риплять
    шкіряні поворозки бляшаних його обладунків…
    Приберіть, не хочу!
    Не бажаю звіриного запаху з рота,
    ані рук його в нігтях, лямованих чорним, —
    ці руки зривають одежу
    із мене, як з мертвого тіла на полі бою,
    і можливо, під нігтями ще догнивають ворсинки
    і лупа — із одежі й волосся забитих.
    Може, я і не жінка —
    я не хочу вищати й звиватись од смертної втіхи,
    навиліт прохромлена лезом сліпучим, у скалках смердючого поту,
    що опливає на мене липкими соками смерти:
    ненавиджу
    тонке скавуління суки, котре заляскоче
    мимо моєї волі в ту мить у мене в гортані,
    ненавиджу хвилю змори, котра огорне,
    й розбухлу од вільгости пористу таранкуватість
    його глевкого підгорля понад собою,
    коли буду розплющувать очі; о сину Атрея,
    так під тобою пручалась розпластана Троя,
    стріла поціляє в пругке, і живе, і охоплене тремом —
    це лань? Брісеїда? Чи — горяч жіноцької крови,
    по стегнах спливаючи, робить тебе переможцем,
    що кров добуває із тіл, наче праведник — воду зі скелі?
    Не перелюбство, не скотолюдство, але скотоложство —
    змагать Клітемнестру, і лань, і Кассандру, і Трою, й Мікени!
    Може, я і не жінка.
    Агамемнон надходить, і довшають тіні із запахом пітьми і поту.
    А мені таки зимно.
    Я стою і дрижу з осяяння: вбивати — то також робота!
    Прясти, ткати
    (розпускати — як та, що з Ітаки), трояндове тіло Егісфа
    (ах, причім тут Егісф!) натирати пестливим олійком —
    насолода для пальців, заняття для пальців, та не для цариці:
    це нічим не шляхетніш, ніж, приміром, мацання віспин,
    і стокрот уже ліпше було б із якимось молільником
    утекти — хоч до Дельф і, можливо, пошитися в жриці,
    де щосвята належати всім перехожим калікам,
    віддаючись незряче тій силі, позбавленій лику,
    що не прагне спиняти (удар — на бігу: вгородитись!) —
    що снується повсюдно, мінлива, текуча й незрима…
    Ах, як зимно.
    Сходиш, освітлений сонцем зі спини, —
    о богорівний!
    (Що богорівніший, то ненавидніший, то притягальніш
    ступа твоя сходами — кожен-бо крок в ній заважить
    з рік Іліонський — ах ну ж бо, ну ближче, ну ближче…)
    Завмираючи з захвату,
    сліпнучи з чорно-білого — розчерку тіней,
    осоння плит мармурових,—
    на всю силу уяви держу собі перед зором
    одним-єдиний покоїк,
    де заслона — вся вибухлий пурпур: коли ти зайдеш за неї,
    я, єдиним божистим жестом
    руки, твердої од холоду вірного їй металу,
    все перевершу, на що ти досі спромігся:
    я засную нове царство —
    світ без Агамемнона.

    Смотрите также:

    Все тексты Оксана Забужко >>>

    Cassandra (to Clitemnestra):
    … You're not really a woman, though.

    Lesya Ukrainka

    Agamemnon goes -
    the sun rises
    shines in his back, and he echoes all the copper,
    like war-filled idols, and they squeal
    leather tinsel tin armor ...
    Remove, I don't want to!
    I don't want a bad breath,
    not his hands in black nails -
    these hands tear clothes
    from me like a dead body on the battlefield,
    and perhaps the nails are still rotting under the nails
    and a magnifying glass - of clothes and hair killed.
    Maybe I'm not a woman either -
    I do not want to scream and win from mortal comfort,
    a blinding, blinking, rolling in the cliffs of stinking sweat,
    pouring on me the sticky juices of death:
    I hate it
    the thin bitterness of a bitch, which is daunting
    past my will at that moment in my larynx,
    I hate the wave of fatigue that is crushing,
    and a porous ramming swell from humidity
    his pelvic underbelly above himself,
    when I open my eyes; about son Atreus,
    so underneath you lay a spread Troy,
    the arrow kisses the elastic, and is alive and covered by the trem -
    is it doe? Briceida? Whether - hot female blood,
    floating on your hips makes you a winner,
    what blood is extracted from the bodies, as if the righteous is water from the rock?
    Not adultery, not slavery, but slavery -
    rival Clitemnestra, and doe, and Cassandra, and Troy, and Mycenae!
    Maybe I'm not a woman.
    Agamemnon comes in, and the shadows with the smell of sweat and sweat lengthen.
    And I still winter.
    I stand and tremble with the illumination: To kill is also a job!
    Yarns, weave
    (dissolve - like the one from Ithaca), Egisphus rose body
    (ah, and here is Aegisf!) rub with a petty oil -
    finger pleasure, finger classes, but not for the queen:
    it is no more noble than, for example, the mounting of smallpox,
    and a hundred times better with some kind of pen
    to escape - even to Delphi and perhaps to sew in the priestess,
    where every holiday belongs to all passers-by cripples,
    indulging in the power devoid of face,
    who does not want to stop (stroke - on the run: to stand up!) -
    dreamy, volatile, fluid and invisible ...
    Oh, how winter.
    You walk, lit by the sun from your back, -
    O God-bearer!
    (The more godly, the more hateful, the more attractive
    your stupa is a ladder - every step will cause it to step
    since the year of Ilion - oh well, well, closer, well closer…)
    Fading in delight,
    dazzling with black and white - a shadow stroke,
    the marble slabs of autumn, -
    I keep my imagination in full view
    a single rest,
    where the veil is all the exploding purple: when you come for it,
    I am the only divine gesture
    a hand firm against the cold of her faithful metal,
    I will surpass everything that you still managed to do:
    I'm dreaming of a new kingdom -
    the world without Agamemnon.

    Опрос: Верный ли текст песни?
    Да Нет