Текст песни Проект ЖАДАНА - Що з того
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
|
Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло? Що з того, що знову доводиться все починати? Кожна душа обживає собі якесь тіло, і кожні двері ведуть до якоїсь кімнати. Кожен простір повен своїми радіопередачами. З кожного серця ростуть водорості й квіти. І що з того, що вже тепер можна все передбачити? Що з того, що ніколи не знаєш, як про це говорити? Я ж проходив колись ці сутінки цілодобові, я знаю як боротися з приступами й травмами. Але й після цього в мене лишилось ще стільки любові, що я міг би спинити чуму під міськими брамами. Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі. Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях. Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості, що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених. Щоби вони йшли за мною золотими ночами – втомлені клоуни, безборонні сновиди. Тому що з того, що не знаєш із чого почати? І що з того, що в нас із тобою нічого не вийде? А вона слухає мене, легко погойдуючись. Виходить кудись, потім повертається знову. Мовчить, у всьому зі мною погоджуючись. Усміхається, не вірячи жодному моєму слову. Смотрите также:Все тексты Проект ЖАДАНА >>> |
|
Я говорю: из того, что ничего не понятно?
Что с того, что снова приходится все начинать?
Каждая душа обживает себе какое-то тело,
и каждую дверь ведут к какой-то комнаты.
Каждый пространство полный своими радиопередачами.
С каждого сердца растут водоросли и цветы.
И что с того, что уже сейчас можно все предусмотреть?
Что с того, что никогда не знаешь, как об этом говорить?
Я проходил когда-то эти сумерки круглосуточные,
я знаю как бороться с приступами и травмами.
Но и после этого у меня осталось еще столько любви,
что я мог бы остановить чуму под городскими воротами.
Я знаю, как затухает огонь в женском голосе.
Я сам носил всю эту отраву в своих карманах.
Но даже теперь у меня есть еще столько нежности и злости,
что я мог бы поднимать из могил повешенных и прокаженных.
Чтобы они шли за мной золотыми ночам -
уставшие клоуны, беззащитные лунатики.
Потому что с того, что не знаешь с чего начать?
И что с того, что у нас с тобой ничего не получится?
А она слушает меня, легко покачиваясь.
Получается куда-то, потом возвращается вновь.
Молчит, во всем со мной соглашаясь.
Улыбается, не веря ни единому моему слову.
